» » У Вересівській школі - майстри на всі руки!


У Вересівській школі - майстри на всі руки!

20-05-2015, 14:48
Переглядів 2438
Ніна Михайлівна Халімончук народилася у селі Високе Черняхівського району Житомирської області. У 1975 році вступила до тодішнього Житомирського педінституту імені Івана Франка. Після закінчення з 1979-1988 роки працювала в загальноосвітній школі села Вільськ Черняхівського району заступником директора з навчально-виховної роботи. Після того доля її занесла у місто Житомир, де Ніна Михайлівна продовжила свою педагогічну справу у Житомирській загальноосвітній школі №24 вихователем у групі продовженого дня. Пропрацювавши рік, вона з родиною оселяється у Вересах Житомирського району. Вчительська стежка приводить її до місцевої школи. Там викладає російську мову та світову літературу. З 1992 року і до сьогоднішнього дня - Ніна Михайлівна успішний та шанований директор Вересівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Нагороджена знаком "Відмінник освіти України", має звання старшого вчителя. Нещодавно наш кореспондент мав нагоду особисто поспілкуватися з Ніною Михайлівною Халімончук, директором Вересівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Привітно зустрівши журналістів, вона запросила до свого кабінету, де і відбулася розмова. -Ніно Михайлівно, ідучи до вашої школи, важко не помітити ту красу, яка знаходиться у вас на території. Скажіть, будь ласка, хто у вас майстер на всі руки? Чия ідея створення таких шедеврів? -Облаштуванням шкільної території займалися усі гуртом. Керівництву школи належать ідеї та задуми цих об'єктів, а втілювали в життя як працівники закладу, так і батьки учнів. Дуже хочу відмітити тих, хто був особливо старанним та брали найактивнішу участь. Це заступник директора школи з виховної роботи Ольга Лінкевич, завгосп Євген Довбиш, працівник з обслуговування шкільного приміщення Віктор Юхимчук, дідусь учениці 2 класу Леонід Степанчук, який привіз багато квітів для висадки, сам безпосередньо садив їх на території. Силами батьків та учнів були також виготовлені 20 шпаківень. Усі разом потрудилися і маємо такий, досить непоганий, результат. -Якими ще новинками ви можете похвалитися? -У школі обладнані три кабінети сучасними меблями, які надав Нідерландський благодійний фонд "Допомога Україні" у якості матеріальної допомоги, а саме одномісні стільці з партами. Їх ми розмістили у кабінетах англійської мови, музики та математики. -Скільки учнів відвідують заняття у школі? Чи всі вони місцеві мешканці? -На сьогодні у школі перебуває 96 дітей. Усі вони проживають на території села Вереси. У цьому році до першого класу піде 11 дітей, що більше, ніж у порівнянні з минулим роком - зараз першачків у нас восьмеро. Випускаються з 11 класу всього двоє, з 9 - восьмеро. Така маленька кількість випускників зумовлена тим, що багато наших учнів після 8 та 9 класу вступають до Житомирського педагогічного ліцею, різноманітних коледжів, ПТУ. -А з учительським складом як? -Кадри у нас висококваліфіковані. Роботою усіх вчителів задоволена. За штатним розписом у нас налічується 20 педагогів, четверо з них приїжджають з міста Житомира. Відділ освіти їм відшкодовує 50% від вартості проїзду. Хочеться відмітити вчителів, які є кращі з кращих: вчитель початкових класів Галина Омелянчук, засупник директора з навчально-виховної роботи Людмила Бурилко, яка спромоглася оформити так методкабінет, що він став одним із кращих у районі. Загалом, педколектив стабільний. Є вчителі, які з перших днів працюють у школі. Зокрема, вчитель російської мови та світової літератури Катерина Псьота, вчитель початкових класів Ніна Литвин, котрі мають понад 30 років педагогічного стажу, Оксана Гаврилюк, до речі, вона одна з тих, хто проживає у місті, і вже 27 років їздить у нашу школу. Є і молоді та завзяті освітяни: вчитель фізкультури Руслан Опарін, вчитель хімії Ірина Стоцька. Саме Ірина Сергіївна нещодавно презентувала відкритий урок для вчителів біології та хімії під час районного семінару, що проходив на базі нашої школи. Є педагог-організатор Ярослава Яремова, вона працює у нас за сумісництвом, а основна робота - директор Вересівського Будинку культури. Ярослава Володимирівна творчо працює з дітьми. -Пані директор, вочевидь, у вашій школі працюють талановиті люди, про яких ви з гордістю говорите. А чи є талановиті учні? -Звісно. Наші діти беруть активну участь у різних змаганнях і при цьому посідають призові місця. Ми дуже пишаємося нашою старанною ученицею 10 класу Мирославою Романчук, яка у цьому навчальному році стала переможницею районного етапу захисту робіт Малої Академії Наук з історії. Підготувала її не менш талановита вчителька історії Олена Сребнюк. -Чи існують гуртки при школі? -Авжеж. Гурток військово-патріотичного спрямування "Школа безпеки", баскетбольний гурток для учнів 5-11 класів, тенісний - 2-11 клас, гуртки художньої самодіяльності - для усіх дітей. -З ваших слів, кількість учнів у школі з кожним роком зростає. Ну, принаймні, не зменшується. Чи вистачає підручників усім школярам? -Поки що вистачало. Але ж ви самі знаєте, час іде, програми змінюються, старі підручники треба замінювати новими. До сьогоднішнього дня цими питаннями переймалася держава і забезпечувала нас. Як буде надалі - невідомо. Ми замовили у Міністерства освіти України нові підручники для 5-7 класів. Хто платитиме за них зараз - чи держава, чи батьки - поживемо, побачимо. -Ніно Михайлівно, скажіть, як ви ставитеся до майбутньої реформи районів? Чи вплине вона якось на Вашу школу? -До цього питання усі ставляться поки що з осторогою. У зв'язку з цією реформою, планують об'єднати Глибочицьку, Оліївську і нашу Вересівську сільські ради. Відповідно і центр буде один, і школи можуть об'єднати. Ми переживаємо, аби наш навчальний заклад не закрили. За законом, якщо приміщення школи може вмістити у себе 200 дітей, то її не закриватимуть, а навпаки, сюди будуть переводити дітей. Обнадіює те, що Вересівська ЗОШ може вмістити у себе 216 учнів. Тому ми сподіваємося, що ця освітня установа функціонуватиме і надалі. Тим більше, нещодавно Житомирський відділ освіти прийняв рішення на встановлення нам котла на альтернативному паливі. Днями раніше уже два рази приїжджали підрядчики і дивилися, де і як будуть його встановлювати. Так, уведення його в дію планується на наступний вже опалювальний сезон. Все залежить від надходження коштів. -А цьогоріч ви як обігрівали приміщення школи? -Проблем поки що з опаленням не було. У нас функціонує автономна шкільна газова котельня. У школі було тепло. -Чи виділяються кошти на ремонт школи? -Мабуть, як і всі школи тепер, ми робимо ремонт власними силами. Що робимо своїми руками, а чимось допомагають батьки. Ось, наприклад, почали нещодавно робити внутрішній санвузол у школі, каналізацію. Але поки що коштів на завершення робіт не вистачає. Потрібно приблизно ще 30-40 тисяч гривень на сантехніку та труби. -Які ще проблеми турбують ваш заклад? -Ще у нас немає проточної води у середині приміщення. Загалом, свердловина є, а ось до будівлі не підведена вода. Все лише поки що у планах. Ще однією проблемою є шкільні присадибні ділянки. Такі роботи, як з орати, посадити - викручуємося своїми силами. А ось землю обробити, паразитів покропити - на це треба гроші, яких немає. Сам же посадковий матеріал - діти приносять із своїх домівок: картоплю, різні овочі, насіння. Просимо батьків про допомогу - іншого виходу немає. Також нещодавно у нашому селі сталася прикрість. Через велике обледеніння взимку обірвалися лінії телефонної мережі. А недобросовісні люди їх розікрали. Тому по всьому селі, і у школі також, немає стаціонарного телефонного зв'язку. Дуже сподіваємося, що найближчим часом нам його відновлять. -Ніно Михайлівно, чи працює при школі їдальня? -Так, працює. Початкові класи харчуються безкоштовно, а 25 учнів з 5-11 класів обідають за рахунок батьків. Одноразове харчування коштує 10 гривень. Для тих, хто харчується безкоштовно, вартість порції обходиться державі 4-5 гривень. -Вдячна Вам за бесіду.
Світлана ЯРЕМЕНКО
dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...