» » Трагедія у Троковичах


Трагедія у Троковичах

23-06-2020, 12:25
Переглядів 139
Трагедія у Троковичах
Повідомлення на сайті uainfo.org

На Житомирщині у селі Троковичі наклала на себе руки Світлана Чигира - мати військовослужбовця 13-го батальйону 95-ї десантно-штурмової бригади ЗСУ Віталія Лайчука, якого 1 червня знайшли мертвим на місці служби в Херсонській області, неподалік від адмінмежі з окупованим Кримом.

49-річна Світлана Чигира викладала в природничо-екологічному ліцеї в селі Троковичі Черняхівського району. Про її смерть у неділю повідомили на сторінці Троковицького ліцею в фейсбуці.

Віталій Лайчук був виявлений із простреленою головою. Тіло сина віддали матері в день її народження. Рідним 23-річного військовослужбовця повідомили, що він, імовірно, скоїв самогубство - застрелився із табельної зброї. Проте мама та інші члени родини в це не повірили.

Сестра загиблого Ірина Назарова написала в соцмережі, що Віталій був офіцером, командиром взводу, планував робити в будинку ремонт, купувати авто, допомагати матері.

"Людина, яка все життя була правшею, не могла поламаними руками вистрілити у ліву скроню. З такими травмами людина і не виживе. Тіло як конструктор склали і віддали", - зазначила сестра.

Як ідеться в сюжеті ТСН, мати повісилася за п'ять днів після похорону сина.

У 95-й бригаді пообіцяли надати відповідь щодо обставин смерті Лайчука за кілька днів.

У поліції ж наголошують: версія про самогубство наразі головна.


Повідомлення у Фейсбуці двоюрідної сестри загиблого Ірини Назарової:

95 десантно-штурмова бригада Збройних сил України - чорна діра, що повертає мертвими солдатів строковиків їх матерям. Друзі, прошу поширити мій запис, аби всі знали істину!!!!

Мій двоюрідний брат Лайчук Віталій 1996 року народження пішов, щоб відслужити і надалі працювати військовим. Пішов сам, з великим бажанням бути військовим і що отримав?

Звинуватили посмертно у самогубстві 1 червня 2020 року (13-й батальйон, на кордоні з Кримом, Херсонська обл.), а привезли понівечене тіло, на яке просто неможливо було дивитися. Людина, яка все життя була правшею не могла поламаними руками вистрілити у ліву скроню. З такими травмами людина і не виживе. Тіло як конструктор склали і віддали. Він отримав офіцерське звання, був командиром взводу.

Єдиного сина віддали матері прямо на її день народження. Хлопець, який планував робити ремонт, придбати гарне авто, допомагати матері - у сирій землі.

Наша родина хоче, щоб усі знали правду, яка відбувається у арміях. Наші солдати недоїдають, тяжко працюють, їх відправляють без розпізнавальних знаків у зони, де їх не має бути.

4 дні ми чекали нашого рідненького, "вони" зробили все, щоб відтягнути час, щоб замести за собою усі сліди. Але є суд Божий і їх це чекає.

Це був неймовірно вихований, щирий, добрий, розумний молодий чоловік. Жодних очевидців, всі слова розходяться з документами, питань багато, а відповідей - нуль. Що казати, коли побратими і друзі не вірять у версію слідства, яке ще й досі не завершилося.

Влада запрошує наших дітей у військо, яке прогнило зсередини, їх командири не зацікавлені у розвитку, вони ставлять дітей як м'ясо попереду себе і потім, опускаючи очі перед матерями, швидко віддають і тікають, живучи далі і жируючи від казеного м'яса, а Вашим синам дають крупу, яку варять на вогнищі у полях. 95 десантно-штурмова бригада, нехай на вашій совісті висить ще одне життя невинної людини.

Редакція газети “Сільське життя” висловлює співчуття рідним та близьким покійних. dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...