» » Озерянка: коли школа відчує стабільність?


Озерянка: коли школа відчує стабільність?

15-02-2020, 07:01
Переглядів 893
Озерянка: коли школа відчує стабільність?
Микола Сарафін народився 1954 року на Хмельниччині. У 1970 році разом з батьками переїхав до Житомира. У 1972 році закінчив Одеське медичне училище за спеціальністю "Фармацевт". З 1972-1974 роках перебував на службі в Радянській Армії, після чого працював завідувачем аптекою в селі Кодня. 1980 року закінчив хімічний факультет Одеського державного університету імені Мечнікова. П'ять років викладав хімію у Житомирському фармучилищі. З 1987 року призначений на посаду директора Озерянківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. У 2004 році Миколі Савовичу вручено нагрудний знак "Відмінник освіти України".

Працювати директором школи - означає нести важливу місію. Тут потрібно реалізовувати свої знання не лише з певного предмету, а бути обізнаним в освітніх справах вцілому. Розбиратися в господарчо-побутових питаннях, бути вчителем, певною мірою психологом, порадником, другом, батьком і наставником. Саме таким зарекомендував себе Микола Савович Сарафін. Ветеран праці, який протягом 33-х років з чистою та відкритою душею відданий своїй справі, його поважають і люблять.

Озерянка: коли школа відчує стабільність?


- Миколо Савовичу, значну частину свого життя ви провели на посаді директора Озерянківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. Яка вона була колись і що являє собою сьогодні?

-Приміщення нашої школи побудоване у 1968 році на кошти колгоспу імені Куйбишева, який був "локомотивом" розвитку Озерянки у ті часи. До цього часу школа функціонувала у трьох невеликих будівлях, розкиданих по різних куточках села. Порівнюючи з радянським минулим, учнів тоді було набагато більше. Щороку дітей набиралося навіть на два паралельних потоки. До того ж, у сусідньому селі Ріжки теж існувала початкова школа. Пройшли роки, потреба у Ріжківській школі відпала, оскільки соціально-економічна та демографічна ситуація змінилася. Тому тепер наш освітній заклад приймає дітей з двох сіл: Озерянки та Ріжок.

Зараз у нас навчається 58 школярів. (За даними з інтернету, у 1973 році в Озерянківській середній школі 13 учителів навчали 204 учні - ред.). Можу стверджувати, що з кожним роком кількість бажаючих навчатися у нашій школі стає більшою. Якщо ж провести паралель, то у 9 класі зараз три учня, а в першому - 11. Взагалі, початкова ланка налічує 35 дітей. До речі, у цьому році наш перший клас особливий - інклюзивний, що теж є для нас новим та відповідальним.

-Пане директоре, за роки своєї праці на шкільній стежці ви чимало побачили. Не одне покоління вчителів пройшло з вами тернистий шлях педагога. Чи залишилися в колективі старожили? Та і взагалі, як з кадрами, чи бажають місцеві жителі підіймати освітню галузь свого села?

- Місцеві кадри у мене в пріоритеті. Коли я прийшов на роботу, то одразу поставив собі за мету, аби в колективі працювало якомога більше вчителів-односельчан. Наразі, з 15 педагогів - 8 мешканців Озерянки. Для порівняння - у перший рік праці на посаді директора із місцевих був лише один вчитель і я.
Протягом усього часу колектив змінювався, приходили нові молоді освітяни. Але у нас є вчителька, віддана своїй справі, яка працює понад 40 років у школі, це викладач фізики і математики Катерина Онопрійчук.

Якщо узагальнити, то, в цілому, колектив молодий. Середня вікова категорія - 35 років. Є і зовсім юні педагоги: вчителі початкових класів Катерина Зімерович та Світлана Дорош. Вони поки ще навчаються на останньому курсі Житомирського державного університету імені Івана Франка, однак через дефіцит вчителів молодшої ланки я прийняв рішення взяти їх на роботу. За рік, що вони працюють, дівчата зарекомендували себе з кращої сторони. Я задоволений їхньою роботою, і дуже сподіваюся, що після закінчення навчання вони все ж залишаться у нас. До речі, Катерина Валеріївна моя односельчанка, вона є випускницею Озерянківської школи.

-Неозброєним оком видно, що будівля школи осучаснюється. Привертає увагу оновлений вхід у школу, біліють нові вікна, нещодавно з'явилася огорожа навколо освітнього закладу. Хто допомагає вам фінансово? Чия підтримка не буває зайвою?

- Взагалі, відділ освіти Житомирської РДА завжди обернений до нас лицем. Усі проблеми, що у нас виникають, вони завжди готові вислухати та знайти шляхи їх вирішення: будуть це господарчі питання або ж консультації чи настанови молодим спеціалістам. За що ми їм вдячні.

Сільська рада теж з розумінням ставиться до наших проблем. Як ви вже помітили, у нас зараз проходить поступова заміна старих дерев'яних віконних та дверних рам на металопластикові. Так, на вікна у початковій школі, у вбиральні, суміжні двері між школою і садочком, а також на весь вхідний дверний блок кошти виділила сільрада. Загалом замінено 22 вікна, хоча потрібно ще 60. Можу сказати, що у бюджеті сільради на 2020 рік закладені кошти нам на вікна. У свій час ми замінили вікна у спортивній залі за кошти відділу освіти, що обійшлося у 35 тисяч гривень.

Наразі ми замінюємо старі лампи, тепер у нас будуть лампи денного освітлення, як цього вимагають норми.

У 2019 році спільними зусиллями сільської ради і відділом освіти РДА навколо школи встановлено залізобетонну огорожу.

Багато років бере активну участь у житті Озерянківської громади і школи, зокрема, наш спонсор, уродженець села, підприємець, президент ТОВ "Бердичівська солодова компанія" Олександр Сітак. Постійно надає матеріальну допомогу на поточний ремонт приміщення. Якщо ми до нього звертаємось - він не відмовляє.
Так, у 1994 році ми одні з перших в районі перейшли на газове опалення. Сім років тому встановили нові газові котли італійського зразка, що давало значну економію. Вони були комп'ютеризовані, тому працювали в автономному режимі, а отже, кочегари вже не потрібні були. У нас таких котлів налічувалося два. Один з них придбав той же О. Сітак, інший - сільська рада. А вже на їх встановлення кошти виділив відділ освіти Житомирської РДА. Але, якщо порахувати, то газ по ціні обходиться набагато дорожче, ніж, скажімо, дрова. Тому три роки тому було вирішено замінити ці котли на твердопаливні. Це стало значно вигіднішим, допомагає економити.

- Рік Вашого призначення припав ще на радянський час. Незважаючи на те, що вже тоді могутня держава наближалася до свого розпаду, Вам все ж вдалося відчути ще той освітній дух. З яким він був присмаком і що, на Вашу думку, відмінного між тодішнім і сьогоденням?

- То були такі часи, радянські, коли освіті, медицині, культурі приділяли велику увагу з боку держави. Тоді ж гроші були, нам їх виділяли у достатній кількості. Матеріальна база була потужною. Але тут у чому питання - був дефіцит товарів. Просто так купити меблі чи щось інше для школи завдання не з простих. Але ми шукали шляхи і вирішували все. Головне - мати бажання і завзяття. Коли я прийшов директором у цю школу, то стикнувся з тим, що у приміщенні протікає дах. Звісно, ми одразу ж його перекрили. Потрібно було замінити котла в котельні - замінили. Зробили каналізацію.
Озерянка: коли школа відчує стабільність?

Маю засвідчити, що радянська освіта в Україні була за своїм рівнем досить високою. Відмінність освітніх закладів тих часів і сьогодні полягає у ставленні до навчально-виховного процесу. Перш за все, з боку батьків. Саме вони формують думку і ставлення дітей до вчителя, предмету, важливості відвідувати школу. У радянські часи професія вчителя вважалась престижною, а самих вчителів зараховували до лав інтелігенції. Учитель вважався людиною, яка не просто дає знання, а виховує майбутнє покоління країни.

Тепер же ця професія не має такої поваги. Можна сказати, що педагог сьогодні законодавчо не захищений. Та і що там казати, якість самих знань зараз набагато гірша, хоч і живемо ми в умовах інформаційної та технологічної революції. І постійні зміни не додають стабільності шкільному життю.

Незважаючи на все, у 2019 році у рейтингу Житомирського району ми посіли друге місце серед загальноосвітніх шкіл І-ІІ ступенів, а також друге місце за результатами олімпіад нашого району.

- Дякую за відверту розмову. Успіхів Вам та школі.

Світлана Північна

Озерянка: коли школа відчує стабільність?

На фото з Озерянківської школи (зліва направо) передплатники “Сільського життя”: Алла Мовчан, класовод 3 класу, Любов Козлова, вчитель російської мови і зарубіжної літератури, Катерина Зімірович, класовод 1 класу, Руслан Муравський, вчитель математики та інформатики, Микола Сарафін, директор школи, Валерій Івановський, головний редактор газети “Сільське життя”, Інга Хлань, вчитель англійської мови,  Світлана Дорош, класовод 2 класу, Світлана Жив’юк, психолог, соціальний педагог.

Озерянка: коли школа відчує стабільність?
Озерянка: коли школа відчує стабільність?
Озерянка: коли школа відчує стабільність?
Озерянка: коли школа відчує стабільність?
Озерянка: коли школа відчує стабільність?
Озерянка: коли школа відчує стабільність?
Озерянка: коли школа відчує стабільність?
Озерянка: коли школа відчує стабільність?

dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...