» » Настоятель храму в с. Оліївка отець Андрій: «Під час посту ми маємо віддати десятину Богу!»


Настоятель храму в с. Оліївка отець Андрій: «Під час посту ми маємо віддати десятину Богу!»

19-03-2021, 15:12
Переглядів 376
Настоятель храму в с. Оліївка отець Андрій: «Під час посту ми маємо віддати десятину Богу!»
Триває перший тиждень Великого посту. Про особливості цього надзвичайно важливого для кожного з нас періоду ми поспілкувалися з настоятелем Свято-Різдво-Богородичного храму с. Оліївка отцем Андрієм.

Священик наголошує, що мета посту в кожного своя. І кожен сам має обрати, як йому поститися:

«Головна мета посту – це ієрархія духа над тілом. Ми маємо утримуватися від усіляких наших плотських бажань, утримуватися тілесно, зокрема й у їжі. І таким чином дати жертву Богу. Бо ми є боржниками перед Богом. І якщо Він дає нам щось на життя – ми також маємо пожертвувати чимось. Це є такою, так би мовити, десятиною».


Отець Андрій наголошує, що піст є дуже важливим у житті кожного православного. Наш співрозмовник згадує слова Христа, Який підкреслював, що ми можемо рятуватися тільки постом і молитвою. І згадує також, що Христос говорив, коли Його не буде на землі тілесно - тоді будуть учні поститися:

«Тобто якщо ми вважаємо себе дійсно православними, то маємо поститися. Тому що ми не можемо бути православними без дотримання посту. Це все-одно, що мати автомобіль, гараж, водійські права, але не їздити на ньому».


Священик зауважує, що ми називаємо себе православними, і це вважається якимось більш національним поняттям. А якщо торкнутися нашого духовного стану, то ми не хочемо бути дійсно православними. Адже нам лінь молитися, ми не розуміємо, навіщо це потрібно. Не розуміємо, навіщо Великий піст, якщо і так постів достатньо, і навіщо на це витрачати свій час. Але ще у Вітхому Завіті пишеться, що багато-хто постився. І в Новому Завіті також Христос не зняв цю заповідь:

«Взагалі заповідь утримання від чогось була дана ще в Раю. Тобто не вкушати від цього дерева. Під час посту ми можемо реально побачити, скільки нам достатньо для прожиття. І що ми дійсно можемо зробити якісь благі діла, якщо не будемо витрачати час саме на себе. Тобто ми бачимо людську природу, і можемо побачити шлях до нашого виправлення, до нашого покаяння – саме через піст, через молитву, через очищення нашого серця, очищення нашого розуму. Це відбувається саме під час посту. Тому що переїдання, коли ми чимось насолоджуємося, пробуджує в нас гріхи».


І навпаки, як підкреслює отець Андрій, ми будемо очищатися, якщо станемо правильно дотримуватися посту. Припинимо, наприклад, переглядати якісь розважальні програми, припинимо спілкуватися з певними людьми, з якими ми і не хотіли спілкуватися; більше часу будемо приділяти молитві, відвідуванню храму:

«І потім, після посту, ми побачимо, що нам туди вже повертатися непотрібно. З кожним постом ось ця ієрархія духа над тілом має ставати все більшою. Адже людина внаслідок гріха втратила зв'язок духа з тілом, і вони зараз ворогують між собою. І нам потрібно так діяти, щоб досягнути примирення душі і тіла, щоб ми не роптали, що наше тіло не діє, як наш дух. Люди не хочуть про це говорити, це такі неприємні, особисті речі. Але багато зараз горя як у сім’ях, так і в нашій країні. Багато людей випивають, розповсюджені аборти, розлучення... В країні також іде війна – як тілесна, так і духовна. І це є дійсність. Люди питають: за що нам таке?! Ми не хочемо такого. Ніхто не хоче. Кого не запитай: хто хоче грішити? – ніхто не хоче грішити! Ніхто не бажає і своїм дітям, щоб вони жили в такому становищі. Але духом ми не хочемо трудитися, не хочемо каятися в гріхах, не хочемо очищати себе…»


Священик зауважує: якщо ми чогось не розуміємо, наприклад, навіщо потрібен піст, то ми повинні зрозуміти, що потрібно виконувати заповіді Господні. Звісно, ми не досягли такої святості, щоб розуміти повністю Слово Боже, але, при цьому, Господь нам відкриває найпростіші заповіді – ті, які ми можемо зрозуміти, розтлумачити:

«Якщо ми будемо вірні в малому – ми й у великому будемо вірні! Хоч ці заповіді нам здаються такими простими. Мовляв, що там – прочитати молитву, не з’їсти котлету…І ось це наче і є піст. Але от саме в цьому малому все й полягає. Як тільки ми почнемо робити ці маленькі кроки - одразу лукавий почне нас відтягувати від церкви, від того правильного шляху, який Господь для нас обрав і хоче, щоб ним ішли. Тому піст важливий як для нас особисто, для нашого ближнього, для нашої сім'ї, знайомих, так і для нашої країни. І якщо ми не очистимо своє серце, свій розум, то ми не зможемо і попросити чогось у Бога, бо не знатимемо, чого просити. І Господь нас не почує. Тому, якщо ми хочемо, щоб Господь нас почув, і одразу виконав те, що ми просимо, то ми маємо принести Йому жертву. Тоді Господь зробить так, що і в нас особисто, і в нашій сім'ї, і в нашій країні все буде добре».


Під час спілкування зі священиком ми дійшли згоди, що сьогодні люди втратили відчуття посту, багато хто з нас не придає цьому взагалі ніякого значення. Хоча всі православні, але тільки останнім часом з’явилися якісь товари, щоб можна було попоститися, тощо. І взагалі в суспільстві таке ставлення, ніби піст не у всіх, а в когось окремого:

«Ось кажуть: «А, ти постиш!». Ні, це не я пощу - це означає, що ти НЕ постиш. Тому що піст - він є, він триває. Однак хтось з людей не постить. Нам потрібно змушувати себе молитися, поститися. Бо ми обов’язково маємо поститися, якщо вважаємо себе дійсно православними».


Ми запитали отця Андрія і про особливість Богослужінь у цей період. Зокрема, дуже цікавою є Літургія Передосвячених Дарів. Під час посту також потрібно пособоруватися. Найцікавішими і найбільш необхідними є Богослужіння першого і останнього тижня Великого посту. Тобто перша седмиця, на якій читають Покаянний канон святого Андрія Критського, і остання, Страсна седмиця. І ще під час посту є такі знані і улюблені багатьма служби, як Стояння преподобної Марії Єгипетської, Лазарева субота:

«Літургія Передосвячених Дарів є необхідною для нас. Вона не проводиться так торжественно, як Літургія, яка в нас є в суботу і в неділю, і яка нам дає Благодать, щоб ми трималися під час посту. Ми за Літургією Передосвячених Дарів не поминаємо о здравії і об упокоєнії частичками. Тобто в цей час ми живемо без Божої Благодаті. Він завжди дає нам цю Благодать, коли ми можемо спокійно прийти, помолитися за когось, причаститися…А ось тут Господь забирає в нас цю Благодать, і дає нам можливість самим потрудитися. Так говорять Святі Отці. Без цієї служби нам ніяк не обійтися, потрібно побути на ній. Нам потрібно серед тижня хоч трішки підготуватися до Причастя і причаститися. Тим паче, що ми й так постимо. Ці дуже цікаві служби бувають лише кілька разів на рік під час Великого Посту».


Отець Андрій наголошує на важливості таїнства соборування. Часто сприймають, що соборуватися необхідно саме людям, які хворіють. Однак констатуємо, що повністю здорових людей сьогодні, на жаль, немає. І тому кожному необхідно хоча б один раз протягом Великого посту пособоруватися.

Особливе значення для кожного християнина має Страсна седмиця. Це незвичайні, дійсно захоплюючі служби. Зокрема, і читання 12-ти Євангелій у Великий четвер, і чин виносу Плащаниці:

«Увесь цей тиждень ми переживаємо ті події, які були в житті Христа. І ці дні є найтяжчими для нас. І чим краще ми будемо поститися, тим довше зберігатимемо ту радість Світлого Христового Воскресіння. Ми всі святкуємо Пасху. Але в людей, непричетних до церкви, це може бути один день, два-три, поки є вихідні, можливо, перший тиждень. Але якщо ми будемо поститися, як належить, усі 49 днів, то ми аж до Вознесіння житимемо цією радістю, що Христос Воскресе!»


Тобто, як наголошує отець Андрій, ці дні особливо лягають на душу. І як ми переживаємо ці останні моменти з земного життя Христа, так і цією радістю будемо жити надалі.

Також варто сказати, що на послаблення посту благословляють хворих, вагітних та матерів, які годують дітей. Але це знов-таки стосується послаблення в обмеженні їжі. І більшість підходить до посту саме з цього – тілесного - боку. Але це не є правильним. Як ми говорили спочатку, найперше піст полягає в тому, щоб особливу увагу приділити молитві та читанню Святого Письма. Священик наголошує, що це лукавий хоче відірвати нас від церкви, від молитви і намагається нам вкласти думку, що піст – це стосується найперше їжі:

«Через читання Святого Письма сам Бог каже, що і як нам необхідно робити. І через молитву ми звертаємося до Нього. Таким чином ми маємо спілкування з Богом».


Також піст – це утримання від якихось розважальних заходів - корпоративів, святкування днів народження тощо, утримання від перегляду телевізора, сидіння в Інтернеті чи читання такої чисто житейської літератури. Бо це не є Богоугодною справою. Але, за словами священика, при цьому, в нас не повинно бути такого сектантського ставлення, щоб взагалі в цей час відштовхуватися від сім'ї, від спілкування з ближніми. Ми маємо навпаки піклуватися про ближніх, приділяти увагу Богоугодним справам. І лише потім говорити про обмеження в їжі. Хоча це знов таки не означає, що можна дозволити собі їсти все, що захочеться:

«Правила щодо їжі в період посту є, і вони дуже суворі. Хто взагалі у Великий піст не «тримає середу і п’яток», той, якщо це єпископ, пресвітер, клірик, – «да будет извержен», а якщо це мирянин – «да будет отлучен». Таким чином можна порахувати, скільком людям уже не можна буде причащатися, якщо в середу й п’ятницю вони не постили. Тобто послаблення в їжі є, але середа й п’ятниця – це такі дні, коли послаблення в їжі не має бути. Це такі дні, про які ми взагалі забули і в Великий піст, і протягом усього року. Для нас п’ятниця – найважливіший день! А для загалу це що? Це відпочинок, розваги. Як у тому мультфільмі: сьогодні п’ятниця – день мого народження, - говорить Ослик Іа. Люди так звикли, що п’ятниця – це відразу відпочинок. Але хто православний, хто відчуває, що… совість його мучить… що: ну як в п’ятницю - і розваги?! Ну, це ж такий день, коли Христос зійшов на хрест. Тобто ми маємо цей день пережити. Так само і середа – день, коли Іуда зрадив Христа. І п’ятниця, коли Христа розіп’яли. Коли Бог-Отець віддав свого Сина нам. Ну от уявіть, що Він з нами зробить, якщо ми не будемо притримуватися п’ятниці! Як Він нас може почути?!».


І, як результат таких наших дій, каже отець Андрій, у нас в житті щось не складається. Ми шкодуємося на життя, мовляв, і те не так, і те не так. Тож ми маємо трудитися, щоб просити чогось у Бога. А саме, найперше, навчитися правильно молитися. Часто людина, особливо в віці, хвилюється, що вона вже не може так поститися, як раніше, і відмовляється від посту, вважаючи себе недостойною. Тут не потрібно впадати в униніє, бо це великий гріх. Ці всі моменти прописані: хто «в немощи лежащий», хто «кормящий»… Вони можуть отримувати послаблення. І це є нормою.

І отець Андрій наголошує, що, як ми почали поститися, так бажано і весь піст пройти. Тому що Ісус Христос, як пішов до пустелі на 40 днів, так 40 днів і постився. Він не лише перший і останній тиждень постився, як інколи можна зустріти в нас сьогодні. Ми маємо 40 днів посту і ще Страсну седмицю. На два свята трішки маємо послаблення – це Вхід Господній у Єрусалим і Благовіщення Пресвятої Богородиці.

«І хочеться ще сказати, що так само, як віра без справ є мертвою, так і сам лише піст без добрих діл нічого собою не являє. В плані їжі зараз нікого не здивуєш. Є багато дієт, багато-хто заціплений здоровим харчуванням, сироїдінням, вегетаріанці… Можуть люди їсти одну морську капусту, і вони будуть вдоволені. Але їх не можна назвати великими постниками. Тому що ми повинні розуміти, яка мета нашого посту, заради чого ми все це робимо. І піст повинен нам дати зусилля для добрих діл і очищення нашої душі».


Тому священик наголошує, що хоч і служби довгі, і можливо, мало-що в них розуміємо, але саме вже наше перебування на службах Великого посту дуже благодатно впливає на нас. Адже Господь бачить прагнення людини до очищення. І тоді вже людина почне ходити шляхами Христа.

Підсумовуючи розмову, священик ще раз наголошує, що найважливіше під час посту – це молитва, читання Святого Письма, добрі діла во Славу Божу. Щодо їжі – хоча б дотримуватися посту в середу і п’ятницю. В інші дні - по можливості, залежно від стану здоров’я, сімейного стану, трудової діяльності людини тощо. Для кожного це все індивідуально. Не варто читати про це в Інтернеті, тому що різні календарі дають різну інформацію. Краще порадитися зі священиком. І звичайно, слухати свою совість, яка обов'язково підкаже, що, як і в якій мірі виконувати.

«У кожної людини є совість, яку ніхто не забере. Диявол не може посягнути на совість людини. Совість закладена в кожному з нас, і людина, прислухавшись, розуміє, що вона правильно робить, що неправильно і що може зробити, але не хоче. Тому ми тут маємо все робити по совісті, але головне – з розсудливістю. Як говорив святий Серафим Саровський, неправильно весь день поститися, а потім пересищатися. Краще потрошку, але частіше. Господь бачить, як людина прагне до Нього, і дасть сили. Якщо людина зможе ось в цьому бути вірною Богу, то, можливо, Господь дасть сили і на інше, чого вона потребує».

dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...