» » Поки раби мовчать, американські найманці роблять свою “чорну справу”


Поки раби мовчать, американські найманці роблять свою “чорну справу”

21-06-2020, 10:46
Переглядів 119
Поки раби мовчать, американські найманці роблять свою “чорну справу”
Режим Порошенка-Зеленського вирішив повністю перекроїти адміністративно-територіальний поділ України. У своїх київських кабінетах "реформатори" з Міністерства розвитку громад і територій узгодило з посольством США і підготувало проект нарізки областей України, включно з Кримом і непідконтрольні території Луганської та Донецької областей, на нові укрупнені райони.

Клоуни при українській владі, грубо порушуючи Конституцію України, пришвидшують процес знищення нинішніх районів та більшості сільрад, заганяючи їх у ОТГ-резервації, як колись американці знищили у резерваціях корінне населення Північної Америки. Ці ідіоти створюють умови для розпаду України на "удільні князівства", які й поховають нинішню олігархічно-рахітичну державу.

У кожному регіоні кількість районів істотно скоротиться.

За планами - замість 490 районів в Україні залишиться всього 118. Саме у цьому "реформатори" вбачають "щасливе життя" для інертних українців, які мовчки спостерігають за черговим експериментом моральних покидьків над собою.

Ця нарізка районів - продовження реформи "децентралізації", в рамках якої вже створюються укрупнені об'єднані територіальні громади (ОТГ). Але в багатьох областях запропонована нарізка вже викликала обурення місцевих жителів, адже багатьом з них після завершення цього поділу для отримання соціальних та адміністративних послуг доведеться їздити за тридев'ять земель.

Крім того, скорочення числа районів означає і масове скорочення різних служб і бюджетників, починаючи з поліції і закінчуючи лікарями. А самі держпослуги стануть менш доступними в суто географічному сенсі.



"Нас начебто слухали, але не почули"


В кінці травня міністр розвитку громад і територій України Олексій Чернишов відзвітував про завершення першого етапу адміністративно-територіальної реформи. Під час цього етапу були затверджені перспективні плани створення об'єднаних територіальних громад 24 областей. За задумом Мінрегіону, під час наступного етапу "реформи" повинні бути сформовані нові районні центри об'єднаних громад. І з оприлюдненням проекту нарізки на райони у відомстві затягувати не стали.

Нині в Україні 490 районів. У кожному з них - свої райрада і районна державна адміністрація. Замість них пропонується створити всього 118 районів.

Укрупнення районів в Мінрегіоні пояснили тим, що функціонал у всіх районних органів влади був однаковий, проте навантаження дуже відрізнялося через різного розміру і кількості населення районів. Наприклад, сьогодні в Україні є 6 районів з населенням до 10 000 чоловік, в 9 районах проживає більше 100 000 чоловік в 3 районах - понад 150 000. При однакових функціях - обсяг роботи різний.

Нова нарізка районів повинна була б ліквідувати цю несправедливість, адже в кожен з них пропонувалося включити мінімум 150 тисяч чоловік населення, але на практиці цей переділ може обернутися знищенням сіл і великими соціальними проблемами.

Згідно з методикою Мінрегіону, взятої зі стелі якогось кабінету міністерства, до формування районів виділялися наступні основні вимоги:

- територія району має бути компактною і нерозривною,

- чисельність населення не менше 150 тисяч,

- адміністративним центром району повинно бути місто з населенням не менше 50 тисяч (а в разі, якщо таких міст в районі кілька, то адмінцентром стає той, де живе більше людей),

- територія доступності для району визначається в 60 км (тобто, для самого далекого села відстань від адмінцентру не може бути вище, ніж 60 км).

У міністерській методичці були і свої уточнення. Наприклад, дозволялося створити район з населенням менше 150 тисяч, адмінцентр з населенням не менше 10 тисяч і територією доступності в 30 км, в разі, якщо сусідні райони вже набрали по 150 тисяч населення.

На практиці ж виявилося, що при створенні багатьох районів в різних областях Мінрегіону пішло списком виключення.

В порушення методичок Кабміну поділили на райони і Житомирську область.

Поки раби мовчать, американські найманці роблять свою “чорну справу”

У нас київські експериментатори планують створити 4 райони: Коростенський, Новоград-Волинський, Житомирський і Бердичівський.

При цьому вони грубо порушують ними ж встановлені правила.

Незважаючи на те, що максимальна відстань доступності за методикою - 60 км, деякі села виявилися відрізаними від адміністративних центрів на куди більшу відстань. Наприклад, селище Любар, яке до цих пір було центром Любарського району з населенням в 27 тисяч чоловік, тепер адміністративно буде відноситися аж до самого Житомира, відстань до якого 82 кілометри. А з віддалених сіл цього району в Житомир їхати і зовсім 90 кілометрів!

Але в цьому регіоні навіть якщо принцип територіальної доступності був формально дотримано, то логістика нарізки на райони явно порушена. Наприклад, з нинішнього Ємільчинського району до нового адміністративного центру міста Новоград-Волинський по карті трохи більше 50 км, але прямого сполучення між ними немає, і до цих пір жителі району куди активніше їздили в Коростень, з яким набагато краще налагоджено і автобусне і залізничне сполучення.

"Я родом з Романівського району Житомирської області, з цього району тепер потрібно буде добиратися до Житомира теж близько 80 км. При цьому "реформатори" створюють Житомирський район, в якому понад 600 тисяч населення, і всі інші райони, які в 3-4 рази менше", - розповідає політолог Руслан Бортник.

За його словами, така нарізка районів була вигідна місцевим елітам, а вже діюча влада пішла у них на поводу.

"Нам говорили, що така необхідність назріла у зв'язку з тим, що були сформовані нові ОТГ і потрібні нові органи влади в самих ОТГ. Але ця причина не пояснює, для чого по-новому нарізати райони. За такою логікою, райони повністю треба ліквідувати. Тобто ключовий фактор - вони намагалися нарізати, щоб були і створені ОТГ, і вільні території в кожному районі. Другий фактор - був страшний лобізм. На місцях уже всюди легенди ходять, як "шмагали" ці карти.

Як місцеві "реформатори" сиділи і вважали, куди який кар'єр відійде, який лісок, яке підприємство, чи збережеться бізнес в конкретному районі або буде поділений на різні. Вони сиділи біля "короваю" і різали його. Місцеві "реформатори" ставили перед собою завдання створення власних, підконтрольних їм районів. Тобто в результаті реформи, яку правильно було б назвати "адміністративно-феодальним секвестром", тобто урізанням, відбудеться виключно створення феодальних вотчин ", - пояснює Бортник.

І дійсно, чому створюється на Житомирщині такий монстр як Житомирський район, який поглине аж 11 нинішніх районів з населенням у 617 тисяч чоловік?!

Тоді як сусідній Бердичівський район мають намір сформувати з трьох нинішніх з населенням лише у 169 тисяч чоловік? Та й у двох інших запланованих районах Н.-Волинському та Коростенському кількість жителів також значно менша - 171 та 262 тисячі відповідно.

Для кого створюється такий конгломерат як Житомирський район? І взагалі, у народу хтось про це спитав? Чи й так знають, що раби мовчатимуть й цього разу. Як під час сотень "реформ" та експериментів над ними.

"Кінцева мета, мабуть, все ж - префектизація. Тобто "реформатори" це роблять під майбутніх префектів. Це не децентралізація, а зовсім навпаки, централізація. Створюються префектури, скорочується кількість чиновників, витрати на держапарат, відбувається оптимізація (а по суті скорочення) об'єктів соціальної сфери. Центр , нібито, знімає з себе питання по соціально-економічним показникам, передаючи ці проблеми на плечі префектів. Тобто про будь-який "зашквар" із закриттям лікарень або шкіл, Київ буде говорити: "Хлопці, це ваші проблеми". По суті ж Київ буде управляти префектами, а значить, всією владою на місцях. І місцеві еліти будуть змушені йти і домовлятися з префектами, яких призначить Київ. тобто префект, який повинен просто спостерігати за дотриманням законності, стає арбітром всіх цих рухів і таким собі міні-президентом ", - відзначає політолог Руслан Бізя.

"На місцевих виборах владу найбільше цікавлять обласні ради і великі міста. З районами ситуація інша. Нарізати їх так, щоб виграти вибори, цій владі вже неможливо. Але хаос внести можна. Всі будуть бігати і домовлятися. Крім того, в цій історії ще стирчить МВФ-івський слід щодо "оптимізації" бюджету.

Економія ресурсів. Ну а потім вже все піде під контроль префектів ", - вважає політолог Вадим Карасьов.

"Сенс ще однієї "прогресивної реформи" тільки один - політика економії, нав'язана Україні в обмін на обіцянки нових кредитів від МВФ. Чим менше районів, тим менше поліклінік, лікарень, освітніх установ, різноманітних установ сфери соціального забезпечення і послуг, які в обов'язковому порядку закріплені за кожною районною структурою. І тим менше коштів виділятиме на їх забезпечення держава.

Природно, від цього постраждають мешканці української периферії. Безліч людей будуть списані і звільнені, а місцевим жителям доведеться їхати за будь-якої потреби на величезні для сільської бабусі відстані. Ця централізація матиме катастрофічні соціальні наслідки, що в перспективі загрожує масовими протестами ", - пише журналіст Андрій Манчук.


Робочі місця втратять сотні тисяч людей

Але якщо від такої реформи влада тільки виграє, то жителів перекроєних регіонів чекають найбільші проблеми. Крім того, що для багатьох з них соціальні послуги стануть менш доступними, в результаті реформи багато людей втратять роботу.
Поки раби мовчать, американські найманці роблять свою “чорну справу”

"Сьогодні ніхто не говорить, що відбудеться скорочення числа поліцейських, під нову "реформу" потрібно вибудовувати нове розміщення судів, нову медицину, нову освітню систему, нову дорожню логістику та інфраструктуру, нову логіку надання соціальних послуг, щоб людям із сіл не доводилося їздити по 80-90 км за паспортом або довідкою про смерть. Радянський Союз, нарізаючи райони, намагався передбачити в кожному з них повну інфраструктуру: школи, лікарні, міліцію, магазини, клуби, органи влади. Щоб кожному мешканцю було де працювати і були доступні всі необхідні послуги. У нас же йде бездумне обрізання радянського минулого, яке веде до повного знищення провінційного життя. У рамках реформи робочі місця втратять сотні тисяч людей. Життя людей в регіонах погіршиться ", - говорить політолог Руслан Бортник.

Хоч в Кабміні і обіцяють, що реформу не проводитимуть похапцем, а обов'язково врахують думку населення майбутніх районів, до середини липня цього року цей етап планується завершити.

Тим часом вже десятки громад оскаржують реформу в судах, розповідає керуючий партнер Адвокатської компанії "Кравець і партнери" Ростислав Кравець. За його словами, в рамках цієї адмінреформи постраждають і люди, які хочуть добитися правосуддя, адже вже буде повністю зруйнована вся система районних судів, а за яким принципом буде сформована нова, ніхто не знає.

"За нашою практикою, вже зо два десятки райадміністрацій звернулося, які хочуть оскаржити цю "реформу". Я прогнозую, що місцеві громади будуть і далі це оскаржувати, часто їх необгрунтовано об'єднують, до депресивних районів приєднують один благополучний, який їх просто не витягне. Або укрупнюють так, що доведеться їздити в лікарню, школу, ЦНАП десятки кілометрів. Є й інша проблема - це почалося ще за Петра Порошенка - створення окружних судів. Ще при ньому задумали ліквідувати всі районні суди і зробити з них окружні. Формування цих округів не піддається ніякій логіці. Я особисто запитував у ВККС інформацію, хто з них розробляв це районування. Тому що вже видно величезні проблеми. Починаючи з того, що в Києві хочуть поєднати Голосіївський та Печерський суд, і закінчуючи ситуацією у Львівській області, коли об'єднують три суди області, відстань між якими через гори 200 км, і у судді цей шлях може зайняти цілий день. Ніхто не дав остаточної відповіді, хто зараз розробляє такий поділ. У Петра Олексійовича була мета “підвісити” всіх суддів - їх суд ліквідовано, і чи дадуть їм нове місце, ніхто не знає. Таким чином, Порошенко зробив все можливе, щоб судді стали залежними, а нинішня "зелена влада" нічого не зробила, щоб це припинити. Навпаки, хочуть цим ще й скористатися. І знову ж таки, страждають звичайні люди ", - пояснює Ростислав Кравець.

"Після земельної "реформи", адмінреформа - це другий ризикований з точки зору громадської думки крок цієї влади. Так, він дозволяє скоротити витрати на держуправління, укрупнити райони, в яких мала кількість населення. Але це занадто слизька і небезпечна тема для влади", - говорить політолог Андрій Золотарьов.

Як відомо, редакція газети “Сільське життя”вже шостий рік виступає принципово ПРОТИ так званої “адміністративної реформи” чи “децентралізації”. Ця “реформа”, нав’язана нам з-за кордону, призведе лише до хаосу в державі, вкрай негативно скажеться на розвиткові українських сіл, а також створить величезні проблеми для людей. На жаль, українців важко підняти на захист їхніх же інтересів, а місцева еліта не виконує своїх зобов’язань перед земляками і займає пасивну позицію, перетворившись на безпринципних “рабів адміністративного ресурсу”.

Замість того, щоб захищати інтереси народу, українська місцева еліта допомагає мерзотникам при владі творити “чорні справи”. Так само, як і так звані “політичні партії” та “громадські організації”, які використовуються авантюристами-можновладцями та їхніми господарями олігархами для узурпації влади та власного збагачення.

Багато політологів вже не сумніваються, що запропонована “адміністративна реформа” може стати однією з останніх в існуванні нинішньої держави. Дивно й те, що прокуратура, СБУ, поліція мовчки спостерігають за цією антиконституційною діяльністю посадових осіб, хоча у Карному кодексі України є відповідна стаття покарання.

Підготував Тарас СРІБЛЯСТИЙ
"Сільське життя"
dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...