» » Довжик: як громада стоїть на сторожі своїх інтересів


Довжик: як громада стоїть на сторожі своїх інтересів

17-02-2020, 06:57
Переглядів 244
Довжик: як громада стоїть на сторожі своїх інтересів
На території села Довжик, що відноситься до Оліївської сільради, вже восьмий рік працює підприємство "Аскона-Південь", що виробляє пінопластові плити та сухі будівельні суміші. І протягом усього цього часу між сільською громадою та заводом періодично виникають непорозуміння, які мають свою хронологію.

Перший конфлікт виник ще у 2013 році, коли підприємство у Довжику з херсонським "корінням", бо саме в Херсоні знаходиться його керівництво, почало діяльність з розширення своїх меж.

Та опоненти цього кроку вважали, що прилегла територія є державним лісовим фондом, а тому не може передаватися комусь у власність, а тим більше - вирубуватися. Газета "Сільське життя" тоді детально розповідала про цю аферу, що стала можливою за активної участі тодішнього голови Житомирської РДА Кулика. І центральні телеканали широко висвітлювали дану тему. Тоді засуджувалося й те, що довжицький завод мав намір розбудовувати свою інфраструктуру на кістках десятків тисяч мирних жителів та військовополонених, страчених німецькими нацистами та їхніми прихвостнями у часи окупації 1941-1943 років. Проте наші "доблесні" "правоохоронці" просто "зам'яли" цю справу, причому цьому сприяла й інертність самих жителів Довжика, оскільки лише кілька з яких брали участь в акціях протесту.

Наступний пік непорозуміння між Довжиком та заводом стався у 2018 році. У жовтні того року актова зала в невеличкому будинку культури села не могла вмістити бажаючих. Мешканці села, а також депутати Олііївської ОТГ, до якої входить Довжик, зібралися, щоб зустрітися з керівниками 35-ти підприємств, які працюють в Довжику, та закликати їх до дотримання екологічних норм та елементарної поваги до села і його мешканців.

Причому керівники підприємств, які займаються обробкою каменя, той захід проігнорували, можливо, розуміючи, що мешканці Довжика вимагатимуть від них не завалювати пульпою та іншими відходами околиці села, витрачатися на утилізацію відходів та шумоізоляцію. А от керівництво заводу "Аскона-Південь" прийшло і надало відповіді на всі запитання представників громади. Більше того, заступник директора підприємства Оксана Лисянська запросила депутатів і усіх бажаючих на завод, щоб вони змогли власними очима побачити газоочисні фільтри і очисні споруди, що відповідають усім існуючим нормам.

З цією метою, 18 жовтня 2018 року, на заводі було організовано зустріч-екскурсію для всіх бажаючих аби жителі громади могли ознайомитися з діяльністю підприємства, побачити все на власні очі та переконатися в тому, що існуюче тут виробництво - цілком безпечне для здоров'я населення.

Як виявилося, зібралося не так і багато людей. Не з'явилися ті, хто найбільше звинувачував завод під час зборів. Утім, прийшли ті, кому, з огляду на конструктивний діалог під час зустрічі, - дійсно не байдуже, що відбувається на території, де вони проживають.

Присутнім провели екскурсію по заводу, розповіли про кожен з етапів виробництва та дали відповіді на всі запитання.

Ось що потім сказав депутат Оліївської сільради по виборчому округу №15 (с. Довжик) - Геннадій Галіцький:

- Я був директором, головним інженером, працював на промислових підприємствах Дніпропетровська та Харкова. Я сьогодні побачив виробництво досить високого рівня - усе що пов'язане з пінопластом і з сипучими матеріалами. Мене тут цікавлять - викиди. Бо люди просто так скаржитися не будуть. Значить тут десь є нюанси. Хоча в самому технологічному процесі особливо якихось викидів, пов'язаних з використанням хімічних речовин, я не побачив.

У приміщенні чисто і акуратно, працює автоматика. Все високого рівня, відразу видно, що це європейські технології. Єдине, коли ріжуть пінопласт стальною ниткою, то виникає специфічний запах, але для цього на підприємстві передбачена сучасна потужна система фільтрації.

Те, що завод працює - добре і є актуальним не лише для нашої громади, а й для всієї України. І ми сьогодні просто хочемо в цьому переконатися, і знайти порозуміння з керівництвом підприємства, аби грамотно вибудувати позицію взаємодії громади і заводу.

Так "екологічне питання" діяльності заводу у Довжику було знято.

До цього варто додати, що й колектив цього підприємства не стоїть осторонь і громадського життя. Так, у 2017 році на вулиці Сосновій, на узліссі, було облаштовано місце відпочинку та розваги дітей вартістю 70 тисяч гривень. А до того у Довжику було збудовано капличку, встановлено світлофор, поремонтовано дорогу.

Розуміючи, що вирізана ділянка лісу, яка у документах числиться як "земля для ведення садівництва", викликає негативний резонанс, представники заводу взяли участь в лісовідновній кампанії на території Богунського лісництва, що знаходиться неподалік. При цьому було повністю оплачено посадковий матеріал на 26 тис. грн. коштами підприємства.

Руками колективу "Аскона-Південь" було висаджено біля 4 тис. сіянців сосни із закритою кореневою системою та посіяно дуба звичайного на загальній площі 1 га.

І от 4 лютого 2020 року знову відбулася робоча зустріч депутатів Оліївської сільради з керівництвом довжицького заводу, на яку було запрошено й представника редакції газети "Сільське життя". Про що говорилося цього разу?

Суть занепокоєння громади цього разу висловив депутат Оліївської сільради Геннадій Галіцький.

По-перше, значного резонансу досягли чутки про те, що завод "Аскона-Південь" нібито має побудувати ще й лако-фарбовий цех, і що це значно погіршить екологічну ситуацію у Довжику. На це представниця підприємства Оксана Лисянська запевнила, що цього взагалі не планується на підприємстві. Вона сказала, що їхнє головне підприємство у Херсоні виробляє стільки фарби, що, при необхідності, може забезпечити всю Житомирську область. Тому потреби у нових виробничих потужностях немає.
Довжик: як громада стоїть на сторожі своїх інтересів

По-друге, у оліївських депутатів викликала стурбованість інформація про те, що завод має огородити ділянку лісу аж до інституту лісового господарства та агролісомеліорації і вирізати його. Саме на цьому була зосереджена основна увага під час зустрічі.

Протиріччя тут закладене ще сумнозвісним керівником району Куликом, який своїм розпорядженням передав землі Держлісфонду у приватні руки, визнавши ці землі "чагарниками", а потім змінивши їхнє цільове призначення на "ведення індивідуального садівництва".

Причому, ця кримінальна афера була проведена у два етапи. Спочатку ці землі були надані громадянам, а потім їх скопом скупив завод. І за законом, він не несе ніякої відповідальності за попередні незаконні дії Житомирської РДА та минулих власників, через що ліс державного фонду перетворився на місце індивідуального садівництва. Всю цю аферу викриває й те, що на цих двох гектарах "садівники" не посадили жодної яблуні, груші чи сливи. А от половина цієї ділянки вже вирізана, забетонована і на ній розміщені виробничі потужності житомирської філії херсонського ТОВ "Аскона-Південь".

І от, мабуть, дійшла черга до другої частини лісу площею у понад гектар, яку заводське керівництво має спочатку огородити. Для чого? Щоб потім вирізати? Це й виясняли оліївські депутати.

Ні, кажуть заводчани. Територія буде просто огороджена. Вирізати ліс вони нібито не намірені. То для чого огороджувати? - виникає логічне запитання.
Тоді представники довжицької громади запропонували підписати меморандум про те, що той гектар лісу на в'їзді вирізатися не буде. Меморандум, звичайно, юридичної перепони для вирізання лісу не створює, проте моральні зобов'язання перед громадою породжує. Тому на цю пропозицію представники заводу сказали, що самі таке питання не вирішують і повідомлять керівництво у Херсоні.

Потім розмова знову поглибилася у юридичні тонкощі щодо того, що собою являє та спірна ділянка - землі Держлісфонду чи для ведення індивідуального садівництва. Дане питання могло роз'яснити судове рішення, проте ДП "Житомирський лісгосп" свого часу позовну заяву з цього приводу несподівано відкликало, що й розв'язало руки нинішнім "лісовим садівникам".

І тепер "Аскона-Південь", як правонабувач, вже може у цьому лісі розводити сади, проте чомусь цього не робить. Більше того, на першій половині освоєних лісових земель воно не насадило фруктові дерева, а використало його під виробничі площі. Тут також ми бачимо, що ця земля використовується не за призначенням. І про це керівництво заводу чомусь мовчить, що й загострює стосунки з місцевими активістами.

При цьому депутат Г. Галіцький пропонує провести експертизу щодо цих земель, яка підтвердить, що це саме ліс. Поки що ця пропозиція не підтримується заводчанами і зрозуміло чому.

Є ще один нюанс з цією ж ділянкою площею понад гектар лісу. З десяти земельних ділянок лісу, підприємство скупило лише дев'ять, бо одного власника відшукати не змогло. Тому виникає запитання: як завод може обгороджувати територію землі, якої не є власником? Тим більше - вирізати там дерева?
У ході обговорення нагальних питань у відносинах Довжик - завод, учасники вийшли на ще одну проблему.

Справа у тому, що у радянські часи, коли були збудовані приміщення для Поліської філії науково-дослідного ордена "Знак пошани" інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького, тодішня соціалістична держава подбала й про побут науковців, побудувавши й багатоквартирні житлові будівлі для них. Відповідно була прокладена й каналізаційна мережа для цього.

Після появи тут заводу, вона опинилася під його виробничими площами. Але каналізація вже відслужила своє і потребує капітального ремонту, оскільки стоки з неї забруднюють навколишнє середовище. Більше того, за словами науковців, які проживають у тому колись інститутському житлі, у час загострення протистояння між заводом та громадою щодо вирубки лісу, вони чули погрози щодо невтручання у цю справу, якщо не хочуть залишитися без каналізації. Що було відвертим шантажем. Розуміючи, що розширення меж сусіднього підприємства аж до їхніх будинків, що станеться, якщо завод "освоїть" ту спірну лісову ділянку, може ще більше погіршити їхнє життя (через шум та викиди в повітря), вони пропонують заводу викупити їхнє житло.

Цей варіант заводчан не влаштовує. Проте вони готові за свої кошти модернізувати каналізаційну систему - після того як Оліївська сільрада замовить проектно-кошторисну документацію. Хоча й тут виникають проблеми.

Вирішити її запропонував Кам'янський сільський голова Анатолій Колокольцев - Оліївська сільрада може взяти каналізаційну систему на свій баланс, а потім продати її заводу.

Ось так пройшла чергова зустріч оліївських депутатів, що представляють громаду Довжика, з керівництвом заводу "Аскона-Південь". Сторони обмінялися думками. Чи почули вони одна одну - дізнаємося вже згодом з реальних справ.
Довжик: як громада стоїть на сторожі своїх інтересів
Довжик: як громада стоїть на сторожі своїх інтересів

Сергій Юрченко
dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...