» » У грудні 1943 року Червона Армія звільнила Житомир та навколишні села від нацистів та бандерівців


У грудні 1943 року Червона Армія звільнила Житомир та навколишні села від нацистів та бандерівців

27-12-2019, 12:09
Переглядів 547
У грудні 1943 року Червона Армія звільнила Житомир  та навколишні села від нацистів та бандерівців


Село Піски у ті грізні часи


До Великої Вітчизняної війни колгоспне господарство у селі Піски зростало з року в рік. Особливо високих показників досяг колгосп у 1937-38 р.р. і був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1939 р. в Москві. Високих врожаїв добилися ланкові, які стали учасниками виставки: Бабич Емілія Сидорівна, Волощук Антоніна Миколаївна, Волкова Катерина Талимонівна та бригадир городньої бригади Голуб Йосип Федорович.


22 червня 1941 року гітлерівська Німеччина напала на нашу Батьківщину - Радянський Союз. Захищати Батьківщину пішло 339 чоловік, з них 132 загинули, 207 чоловік повернулося. Всі вони нагороджені орденами і медалями.

Село Піски було окуповане німцями 10 липня 1941 року. З місцевих прислужників гітлерівському режиму було створено поліцію.

Багато юнаків та дівчат пішли в партизанський загін, який діяв на території Житомирщини. Стали партизанами Мельник Н.С., Вернагівський Г.В., Довгалюк В.Т., Ткачук Д.П., Попрійчук В.М. та інші.

Відважною в бою та витривалою в походах була фельдшер, начальник санітарної служби загону ім. Чапаєва Ніна Степанівна Мельник. За мужність і героїзм у боротьбі з ворогом Н.С. Мельник нагороджена орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, Орденом Червоної зірки і медаллю «Партизану Вітчизняної війни 1-го ступеня». Довгий час Ніна Степанівна працювала лікарем в Житомирській обласній лікарні.

Окупанти відразу після захоплення села запровадили «новий порядок», а на центральній площі села спорудили шибеницю. Пісківчани кинулись до колгоспу, щоб взяти щось додому із худоби або реманенту. Німецький комендант заборонив це, оголосивши колгоспи діючими. Вони були потрібні, аби годувати німецьку армію. В колгоспах збільшилось число крадіжок. Комендант наказав спорудити на полі шибеницю і повісити там кожного, хто попадеться, як злодій. Крадіжки відразу припинились.

Виконуючи наказ Гітлера про заселення України німцями, жителів Пісок вже восени 1941 року переселили на Дніпропетровщину. Після визволення Житомирщини радянськими військами всі жителі Пісок повернулися в своє село.

Взимку 1942 року німецький комендант вирішив одружитись із дівчиною із сусіднього села Млинище. Після недовгих роздумів він наказав Костенку Петру привести наречену. Петро виконав доручення коменданта, але помилився і привіз не ту дівчину. Весілля зірвалося, а розлючений фашист наказав різками висікти Петра, що й було зроблено.

У 1942 році в Пісках діяло підпілля. Підпільники збирали та зберігали зброю, яку передавали у партизанські загони імені Паризької комуни та імені Чапаєва. Зрадниця виказала підпільників і їх схопили. Ковальчуку Павлу Никифоровичу вдалося втекти, а Кузьмінця Павла Антоновича та Грицая Павла Никифоровича повісили на центральній площі села і довго не знімали з петлі.

Добре допомагав партизанам німецький офіцер на ім’я Франц (прізвища старожили не знали), він був антифашист і діяв разом з росіянкою Лідою (прізвища також ніхто не знав), яка служила в німецькій армії перекладачем. Вони передавали через підпільників відомості про рух німецьких ешелонів, які йшли на східний фронт через станцію Станишівка.

У партизанських загонах воювало 83 жителя Пісок. 55 з них загинули. Решта після війни повернулися в село.

У середині листопада 1943 року німецьке командування перекинуло під Житомир свіжі танкові дивізії. Армія окупантів почала чинити опір наступаючій радянській армії. У цей час на території Житомирщини бойові дії вела 23-тя стрілецька дивізія, у якій воював Герой Радянського Союзу майор Павло Семенович Літвінов.

Народився він у 1907 році в станиці Глібовка Кущовського району Краснодарського краю. Росіянин. Освіта незакінчена вища. Працював завідуючим організаційним відділом райкому партії. В червні 1941 року призваний до Червоної Армії. Під час Великої Вітчизняної війни воював на Південному, Північно-Кавказькому, Південно-Західному, Воронезькому та 1-му Українському фронтах. Був поранений чотири рази.

За відвагу, мужність та хоробрість, проявлені у боях при форсуванні Дніпра та утриманні плацдарму, заступник командира 225-го стрілецького полку з політчастини 23-ї стрілецької дивізії 47-ї армії Воронезького фронту майор П.С. Літвінов Указом Президії Верховної Ради СССР від 25 жовтня 1943 року відзначений званням Героя РадянськогоСоюзу. Загинув як герой- в бою під час звільнення Житомирщини 16 листопада 1943 року. Похований в селі Піски Житомирського району.

Нагороджений орденом Леніна, орденами Червоного Знамені, Червоної Зірки, медаллю.

Вранці 16 листопада супротивник кинув проти 225-го стрілецького полку велику групу танків і піхоту, оволодів селом Млинище та оточив полк.

У критичний момент з групою автоматників сюди прийшов майор Літвінов. Над окопами прогримів його голосний клич:

- Братці, ні кроку назад! До нас іде підмога. Позицію втримати!

Стійко та самовіддано відбиваючи атаку ворога, бійці підбили два танки та застрелили до півсотні гітлерівців. Атака ворога почала слабшати.

У цей момент майор Літвінов підняв бійців в контратаку і, піднявши над головою автомат, крикнув:

- Вперед, орли, вперед!

Гітлерівці не витримали навали наших солдатів та повернулися на початкові позиції.

А для Літвінова бій під нашим селом був останнім. Ворожа куля наздогнала відважного майора. ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЄВІ!

31 грудня 1943 року с. Піски було звільнене від німецьких окупантів. За підрахунками спеціальної комісії по збитках, які принесла війна колгоспу ім. Мануїльського, встановлено, що ця сума складала 7 704 719 крб.

(Записано зі слів жителів села Піски Костенка Петра Івановича, Костенка Сидора Івановича, Шейгаса Дмитра Івановича, Костенка Дмитра Пилиповича та Жданюка Сергія Михайловича).

З історії села Піски. Сайт Станишівської громади.

У грудні 1943 року Червона Армія звільнила Житомир  та навколишні села від нацистів та бандерівців

Грудень 1943 року. Жорстокі бої за Ліщин. війська 3-ї Гвардійської танкової армії на чолі з генералом Павлом Рибалком наступають. Німецькі танки “Тигр” причаїлися, щоб відбити атаку.
У грудні 1943 року Червона Армія звільнила Житомир  та навколишні села від нацистів та бандерівців


У грудні 1943 року Червона Армія звільнила Житомир  та навколишні села від нацистів та бандерівців

Братська могила радянських воїнів, які загинули в боях за село Піски. Розташована при в’їзді в село, з лівої сторони автотраси Житомир – Сквира. Дата поховання – 1941-1945 рр. Кількість похованих - 57 чоловік. Невідомих немає.

У цій могилі похований Герой Радянського Союзу Літвінов Павло Семенович, який загинув у бою біля села в листопаді 1943 року. В 1957 році райдорвідділ спорудив скульптурний бетонний пам’ятник (на п’єдесталі фігура солдата з автоматом біля обеліска). В 1983 році виготовлена меморіальна дошка з написом „В этой братской могиле похоронен Герой Советского Союза Литвинов Павел Семёнович».

Текст на обеліску: «Вечная слава героям Великой Отечественной войны, павшим в боях за свободу и независимость нашей Родины, 1941-1945».

Біля підніжжя пам’ятника 2 плити з іменами загиблих.

На жаль, зараз від цього пам’ятника залишився лише постамент. Нібито буревій порушив скульптуру. Так само, як, наприклад, такий само пам’ятник у центрі Левкова зруйнувала блискавка. Після цього там скульптуру поновлено, але радянська символіка підретушована, а з величного солдата-визволителя зробили підлітка невідомого походження.

То ж і під час відновлення постамента визволителям села Піски над їхньою пам’яттю “попрацюють” нацистсько-бандерівські ідеологи, щоб применшити велич того подвигу та звеличити вояків, які залляли Україну кров’ю безвинних людей?

Як це вже зроблено на братській могилі радянських воїнів, які полягли в боях за село Піски (на нижньому фото). Розташована вона біля входу на сільське кладовище. Дата поховання - 1941 - 1945 рр. Кількість похованих - 76 чоловік, невідомих немає. В 1958 році сільвиконком спорудив скульптурний бетонний пам'ятник (фігура солдата з автоматом на п'єдесталі) і встановив плити з іменами загиблих.
У грудні 1943 року Червона Армія звільнила Житомир  та навколишні села від нацистів та бандерівців

Там було викарбувано текст на п'єдесталі: "Вечная слава героям, павшим в борьбе за свободу и независимость нашей Родины в 1941-1945 гг."

А після втручання нацистсько-бандерівських посіпак-недобитків радянська символіка зникла, як і роки 1941-45 Великої Вітчизняної війни, замість яких переписувачі історії радять писати 1939-1945, і російська мова, мова солдат-визволителів також замінена.

Якщо так піде й далі, то згодом на цьому постаменті вже стоятиме пам’ятник “воякам УПА”, які, виконуючи людиноненависницькі догми Бандери, знищили десятки тисяч безвинних дітей, жінок, стариків на Волині та в інших місцях у 1943-44 роках?

Люди! Майте совість! Ті червоноармійці загинули, щоб врятувати нас від “коричневої чуми” нацизму, що мала знищити усіх слов’ян поголовно! У крематоріях та газових камерах! Тобто, якби тоді перемогла нацистсько-бандерівська мерзота, то не існувало б нас взагалі!

Невже навіть інстинкт самозбереження не утримує вас від услужливості нинішнім ідеологічним мерзотникам? Невже ви не розумієте, що всі біди в Україні й від того, що душі тих загиблих визволителів вже прокляли нас?

Чи ви заради посад готові продати все святе? Схаменіться, поки не пізно!

У грудні 1943 року Червона Армія звільнила Житомир  та навколишні села від нацистів та бандерівців

У 1989 році в центрі Пісок відкрито пам’ятник загиблим його жителям в роки Великої Вітчизняної війни „Розколота доля”. На алеї біля пам’ятника встановлені гранітні плити, на яких викарбувані прізвища всіх загиблих жителів села.

У грудні 1943 року Червона Армія звільнила Житомир  та навколишні села від нацистів та бандерівців

Слава Богу, що у Пісках ще є кому дбати про пам’ять воїнів-визволителів!

Ще матеріали про визволення Житомира
dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...