» » Ганебний кінець порошенкового Геббельса


Ганебний кінець порошенкового Геббельса

21-09-2019, 22:16
Переглядів 433
Ганебний кінець порошенкового Геббельса


Коли мерзотник відповість за всі свої злодіяння проти народу України?

18 вересня Кабінет міністрів України звільнив Володимира В'ятровича - главу Інституту національної пам'яті. Це одна з найбільш скандальних фігур, які прийшли на хвилі "євромайдану" (організованого посольством США) в українську владу. Він тенденційно пронацистсько-бандерівськи трактував історію і нав'язував всій країні її "єдино правильну" версію.

В основному діяльність В'ятровича мала яскраво виражений антиросійський курс і була підгрунтям для роздмуханого кривавим режимом Порошенка та продажними телеканалами русофобської істерії. Українська історія цікавила його лише з точки зору протистояння Російської імперії, СРСР, а потім сучасної РФ. Тобто це була ніяка не історія, а бандерівсько-нацистська ідеологія чистого гатунку.

На жаль, в українському суспільстві у часи правління кривавої хунти Порошенка істинних патріотів України, які протистояли ідеології прославляння людиноненависників та вбивць, виявилося обмаль. Українці, в основній своїй масі, знову проявили себе пристосуванцями під будь-яку владу. А ті, хто має статус еліти (освітяни, медики, працівники культури, бізнесмени) сліпо виконували всі забаганки "вятровичів-мерзотників" і довели народ до повного зубожіння, а державу до міжнародної ізоляції.



Активіст "Чорної пори" і працівник СБУ

Володимиру В'ятровичу 42 роки, він народився у Львові, де в 1999 році закінчив історичний факультет Львівського університету за фахом - історія України. У 2004 році він брав участь в Помаранчевій революції, був членом "Опору молоді", а також "Чорної Пори". З листопада 2002 року по березень 2008 року він очолював заснований ним же "Центр досліджень визвольного руху" у Львові, поєднуючи основну роботу з викладанням в Українському католицькому університеті, звідти у нього міцні зв'язки з Українською греко-католицькою церквою, яка є одним з фундаторів антиросійської істерії в Україні та провокацій проти істинно-православної УПЦ.

З 2008 року він отримав посаду директора галузевого держархіву СБУ в Києві. Саме під час перебування В'ятровича головним істориком СБУ трапився казус.

У 2009 році на виставці в Криму фотографії, зроблені під час великої депресії в США і голоду в Поволжі, намагалися видати за фото Голодомору. Виставку організувала СБУ, де тоді головним з історії трудився В'ятрович. Пізніше він визнав помилку.

З 2010 по 2012 рік В'ятрович жив і працював в США, де отримав інструкції у своїх заокеанських господарів - як перетворити Україну на форпост протистояння з Росією, яка знову перетворилася на супер-державу, яка заважає гегемонії американців у світі. Спочатку він значився "старшим запрошеним дослідником" Українського наукового інституту Гарвардського університету (США). Потім в 2012 році В'ятрович працював з документами в інституті Гувера Стенфордського університету.

У 2014 році, підготовлений своїми американськими господарями, він повернувся до Києва і відзначився під час "американо-євромайдану", який був інспірований такими ж як він американськими холуями. Він виступав зі сцени, закликаючи до активних дій проти влади, координував масові акції протесту, вів колону активістів на блокування урядових будівель і Верховної Ради, стояв на барикадах.

У березні 2014 року американський "засланий козачок" отримав високу посаду при "Українському інституті національної пам'яті" (скорочено УІНП). У липні 2014 року статус УІНП був підвищений: замість науково-дослідної установи при Кабміні інститут став органом центральної влади.

Як ідеологічний "порохобот №1" на дострокових парламентських виборах 2019 року під номером 25 був занесений до списку від партії "Європейська солідарність", однак не пройшов до Ради, оскільки народ голосуванням відкинув кривавий режим Порошенка, якому він вірно служив, на звалище історії.


Головні скандали з В'ятровичем

"Декомунізація". Масові перейменування українських міст і вулиць викликали неоднозначне ставлення в суспільстві. На тлі зростання тарифів і зубожіння населення це сприйняли як спробу відвернути людей від реального стану справ в країні, загостривши ідеологічні протиріччя.
Застрільником цього процесу став інститут В'ятровича.

Сам його творець недавно похвалився, що в рамках декомунізації перейменували майже тисячу міст і 52 тисячі вулиць. І, хоча це робила Верховна Рада, але Інститут нацпам'яті особисто лобіював ряд назв - наприклад, В'ятрович погрожував кримінальною справою меру Харкова за спробу повернути в місто проспект імені Жукова.

В цілому це було візитною карткою чиновника - робити те, що викликало негативну реакцію у більшості населення. Щоб відволікати увагу народу від власного зубожіння та розкрадання хунтою Порошенка української держави. У цьому головний злочин цієї аморальної особи перед суспільством.

Критикував 9 Травня і 8 Березня. Великий День Перемоги у Великій Вітчизняній війні В'ятрович пропонував позбавити статусу вихідного дня, перенісши його на день раніше. А для повного "замилювання" цієї визначної дати, Порох з подачі того мерзотника ввів на 8 травня в Україні "день пам'яті і примирення". Однак цю дату відзначають лише представники влади та "раби адміністративного ресурсу" - вчителі, які змушують це робити школярів (юних рабів адмінресурсу), медики, працівники культури. Основна маса населення України широко святкує День Перемоги саме 9 травня.

Що ж до 8 березня, то цей Міжнародний жіночий день В'ятрович теж пропонував позбавити статусу вихідного, апелюючи до того, що в світі він таким не є.

Однак в Україні традиційно склалося, що це вихідний день. І ця пропозиція В'ятровича також не викликало нічого, окрім масового невдоволення.

Прославляв злочинців з ОУН і УПА, чиї лідери прийняли в цій війні сторону нацистської Німеччини. Примирятися з ними пропонувалося виключно на позиціях націоналістів, без будь-яких компромісів. Що заздалегідь прирекло на провал подібне "примирення". І викликало ще більше негативу на адресу В'ятровича від мільйонів прихильників Дня Перемоги.

Зіпсував відносини з Польщею. Варшава була одним з найбільш пекучих прихильників “американо-майдану” і нової української влади. Однак діяльність В'ятровича поставила обидві країни на грань серйозного протистояння.

Глава Інституту нацпам'яті пролобіював заборону на ексгумацію тіл поляків, яких убила УПА в ході "Волинської різанини" у 1943-44 роках. Крім того, в Україні з подачі В'ятровича почалася хвиля перейменувань вулиць на честь людиноненависників Степана Бандери і Романа Шухевича, яких поляки звинувачують в геноциді своїх співвітчизників.

З особливим цинізмом злочинці з ОУН-УПА були прирівняні до ветеранів Великої Вітчизняної війни і Другої світової. А В'ятрович постійно говорив, що вони не знищували ні євреїв, ні поляків.

Все це викликало обурення Польщі, яка в підсумку прийняла закон про "бандеризм" - який забороняє заперечувати злочини бандерівців у Другій світовій війні.

Сам В'ятрович був визнаний в Польщі персоною нон-грата - безпрецедентний дипломатичний епізод між Києвом і Варшавою.

Реабілітував дивізію СС "Галичина".
У 2017 році, відповідаючи на запит, глава інституту нацпам'яті пояснив, чому символіка дивізії "Галичина" не підпадає під український закон про заборону спадщини тоталітарних режимів.

Причина виявилася дуже цікавою - виявляється, символіку цього з'єднання СС просто не стали вносити в заборонений список.

Те, що сама СС визнана у всьому світі злочинною каральною організацією нацистів, не завадило авторам (з посольства США) українського закону "про декомунізацію та денацизацію" залишити "Галичину" за дужками заборон.

"У зазначеному переліку символіка 14-ї гренадерської дивізії військ СС" Галичина "(1-й Українській дивізії УНА) відсутня. З огляду на це, символіка 14-ї гренадерської дивізії військ СС" Галичина "(1-й Українській дивізії УНА) відповідно до чинного законодавства України не є символікою націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, поширення або публічне використання яких в Україні заборонено ", - написав В'ятрович у відповіді на запит.

Критикував Висоцького, Цоя і Булгакова. Їх цей моральний покидьок називав "щупальцями русского мира". А письменника Михайла Булгакова він порівнював з курінням, яке вбиває.

На цю людиноненависницьку ідеологію розбрату кривавий режим Порошенка витрачав більше бюджетних коштів, ніж на Академію наук.

У 2019 році на Інститут нацпам'яті виділили 105 мільйонів гривень - це сума, що перевищує фінансування п'яти інститутів Національної академії наук України або 500 вчених. А в проект бюджету на 2020 рік вже нова влада Зеленського заклала вже 130 мільйонів.

Для чого так багато? І чи пов'язано це зі звільненням одного з головних порошенкових мерзотників - побачимо.

Варто лише зазначити, що газета "Сільське життя" є єдиним виданням в області, яка у часи правління кривавого антинародного режиму Порошенка, виступала відверто і категорично проти всіх злочинних діянь американського прихвосня В'ятровича та його "тухлої контори" під назвою "інститут нац. пам'яті". І позиція нашої редакції знову пройшла перевірку часом і виявилася не лише сміливою, а й правдивою.

Тобто читачі "Сільського життя" за будь-яких часів отримують правдиву інформацію, яка допомагає їм орієнтуватися у тому постійно посилюючомуся безладі, який настав в Україні з 1991 року, коли настав страшний для народу час так званої "незалежності".

Будьте з нами. Передплачуйте "Сільське життя"! Лише разом ми зможемо очистити нашу землю від мерзотників-вятровичів.


Підготував Богдан СТРІХА

dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...