Криваві бої за Ліщин: звільняючи село, загинуло 203 радянських воїна » Сільське життя


» » Криваві бої за Ліщин: звільняючи село, загинуло 203 радянських воїна


Криваві бої за Ліщин: звільняючи село, загинуло 203 радянських воїна

9-11-2014, 20:51
Переглядів 1859
"У середині листопада ситуація на фронті в районі Житомира різко загострилася. Противник перейшов у контрнаступ, завдавши міцний танковий удар по частинах 23-ї й 30-ї стрілецьких дивізій в районі сіл Ліщин і Піски. Вони змушені були перейти до оборони. Ворог контратакував великими силами, кидаючи у бій значну кількість танків, бронетранспортерів, піхоти. Жорстоким і кровопролитним був бій за село Ліщин: 15 листопада тут полягли в бою 62 радянських воїни. У листопадових оборонних боях 1943 року на наших землях насмерть стояли воїни Червоної Армії, але сили були нерівними. Радянські війська змушені були тимчасово відступити. Водночас велася напружена підготовка до контрнаступу. Визволення Житомирщини від німецько-фашистських загарбників розпочалося широкомасштабним ударом по гітлерівцях, що увійшов в історію Великої Вітчизняної війни як Житомирсько-Бердичівська операція. Вона розпочалася 24 грудня 1943 року. До 29 грудня ворожий фронт оборони був прорваний на лінії 300 км і на глибину до 100 км. Розгромивши вісім танкових і 14 піхотних дивізій гітлерівців, ударне угруповання військ 1-го Українського фронту остаточно зламало опір ворога. 27 грудня визволителів зустрічали населені пункти сіл Житомирського району. На кінець дня 28 грудня 3-я гвардійська танкова армія у взаємодії з 18-ю армією, відбиваючи численні танкові контратаки ворога, повели бої за визволення сіл - в тому числі і села Ліщин. Село Ліщин звільняли двічі. На боротьбу проти воїнів Червоної Армії, які визволяли село, фашисти кинули свої кращі дивізії СС "Мертва голова" і "Адольф Гітлер", які вважались найударнішими дивізіями. «Під час боїв у селі згоріло багато хат. Визволення села почалось із сторони с. Заруд. Танки йшли через Ставецьку і йшли через центр села. За Ставецькою, за рівчаком був великий бій, загинуло багато солдат і їх там прямо і хоронили. Дуже багато випало на долю санітарок. За визволення села йшли жорстокі бої, загинуло багато воїнів особливо із сторони сусіднього села Іванкова - по річці пливли трупи аж до ГЕСу. У школі розміщався тимчасовий госпіталь, а лікарів спочатку не було, місцеві жителі брали з дому хто, що мав і тим перев'язували хворих. Ми там по черзі чергували, давали їм воду, яку носили з копанки. Вони дуже стогнали від болю, їх багато вмирало і там же біля школи їх хоронили." (Зі спогадів очевидців, зокрема - Мазур Ольги) У ніч з 28 на 29 грудня передові загони 333-го і 335-го стрілецьких полків досягнули річки Гуйви у с. Ліщин. 1-й батальйон 333-го стрілецького полку під командуванням майора Кузнецова, переправився на західний берег о 9-ій годині 29 грудня і вийшов на північну сторону села Ліщин. За ним пішов передовий загін 335-го стрілецького полку. Тут на західному березі р. Гуйви загони були контрактовані ворожою піхотою. Її підтримали близько десятка танків та стільки ж самохідних гармат. Напрямок танкової контратаки був зосереджений проти 1-го стрілецького батальйону, протитанкові засоби якого були розгорнуті проти танків ворога. Особливо в бою за с. Ліщин відзначилися сержант Саркісян і його солдати. Він сам підбив два ворожих танки і один бронетранспортер. Мужньо бився особливий склад стрілецької роти ст. лейтенанта Асланова. До місця бою незабаром підоспів і розгорнув вогневі позиції 119-й протитанковий дивізіон майора Косс. Артилеристами дивізіону було підбито ще 8 танків і 3 самохідні установки. У цьому бою загинув смертю хоробрих командир батальйону Кузнецов, командир роти бронебійників лейтенант Стельмах, командир стрілецької роти Асланов, і серед них Герой Радянського Союзу, один з командирів 23-ї стрілецької дивізії І. Тхагушев. 30 грудня 1943року підрозділом під командуванням Героя Радянського Союзу А. Головачова с. Ліщин було звільнено. Це відбулося в результаті удару військ 1-го Українського фронту. В пам'ять про ті бої, на честь Тхагушева і Головачова названі вулиці села Ліщин. У 1974 році тут в парку встановлений гранітний пам'ятний знак в пам'ять воїнів 3-ої гвардійської танкової армії, 6 і 7 гвардійських танкових корпусів, які загинули у листопаді і грудні 1943 року на місці жорстоких боїв за визволення села. Визволяючи село на Ліщинській землі загинуло 203 воїни, їх вічний спокій бережуть чотири братські могили. В одній з яких покоїться тіло Героя Радянського Союзу адигейця Ізмаїла Тхагушева. Братська могила в центрі села біля школи. В ній похоронено тіла 38 воїнів, 24 - невідомі. В цій братській могилі похований Герой Радянського Союзу Ізмаїл Тхагушев.
Душа болить й за нинішніх захисників України У Ліщині свято бережуть пам'ять про 202 односельців, які не повернулись з фронтів Великої Вітчизняної. Їх імена навіки викарбувані на гранітних плитах біля обеліску вічної Слави, який встановлено у парку в 1980 році - це 8-метрова гранітна стела. І кожного року до нього йдуть сини і дочки, брати й сестри, онуки й правнуки солдатів кровопролитної битви з фашизмом, солдатів Великої Перемоги. Повернулось лише 88 чоловік. У ці дні ми висловлюємо свою повагу і щиру вдячність всім, хто завоював Перемогу, хто визволив Україну, хто поліг смертю хоробрих, хто залишається з нами в бронзі і граніті. Сьогодні Україна переживає важкі часи за всю свою історію, на сході України іде війна. Наші захисники гинуть, щоб підлий ворог не захопив всю Україну. І у нас тут в тилу, теж серце болить за них. Ми встаємо ранком і лягаємо спати з думкою: як вони там на холоді, під мінами і снарядами? З молитвою, щоб Бог захистив наших солдатів і нашу славну українську землю, неньку-Україну. Героям слава, - кажемо по праву, бо струм прадідівський в генах не зачах. Підготувала Світлана Панченко, бібліотекар с. Ліщин. dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...