» » Про Коднянський "Бабин Яр"


Про Коднянський "Бабин Яр"

5-10-2016, 16:45
Переглядів 611
В Дні пам′яті трагедії Бабиного Яру учні школи відвідали Ніну Павлівну Сохацьку. Майже 45 років вона пропрацювала на фермі в рідній Кодні. А у війну врятувала від смерті 20 єврейських дітей. За цей подвиг уряд Ізраїлю нагородив Ніну Павлівну званням «Праведниця світу». Зі своїх спогадів Ніни Павлівни: «Був 1941 рік. Німці захопили наше містечко, в якому споконвіку разом жили українські і єврейські сім'ї. Коли німці стали заарештовувати євреїв, то саме наша багатодітна родина вирішила допомогти єврейським дітям. Мої батьки – Павло Антонович та Ганна Прокопівна мали 16 власних дітей. Природна річ, що родина завжди відчувала великі нестатки. Ледве-ледве дотягували до нового хліба. Сім'я була дружна, працьовита. Усі діти мали свої обов'язки: старші працювали в полі і на городі, а менші пасли худобу, порядкували в хаті. Хоч і самі Сохацькі бідували, але в скрутні часи допомагали іншим. - Бог дає усім однаково. Тим, що він послав нам, треба поділитися з ближнім, - не раз казав Павло Антонович. У перші ж дні фашистської окупації сім’я Сохацьких одразу подвоїлась. Єврейські діти під час обшуків ховались то в льоху, то в кукурудзі, то в копиці сіна, в якій Павло Антонович зробив схованку. Час був тривожний. Не раз доля сім'ї Сохацьких звисала на волосині. Одного разу під час обшуку фашист багнетом протикав копицю сіна. Однак на діток не натрапив. Іншого разу фашисти випустили кулеметну чергу по кукурудзі, діточки припали до землі, і кулі, на щастя, просвистіли над самісінькими голівками. Ми допомагали євреям, бо до війни жили всі в мирі і злагоді. В нашому селі був сиротинець, і наш батько був опікуном дітей-сиріт. Часто за допомогою він звертався до євреїв. Але прийшли німці і за нашим татком. Мама сховала його в ліжку, накрила соломою, а ми всі діти сіли зверху. Німець побачив, що немає чоловіків в хаті та й пішов геть. Згодом німці оточили наше містечко, наїхали солдати з вівчарками, і поліцаї зігнали всіх євреїв у центр села. Вишикували вздовж дороги до синагоги. Старих і дітей поліцаї підганяли палицями. Колона рушила, а ми дивилися їм вслід і плакали, так ми прощалися зі своїми односельчанами. Дітей і жінок розстрілювали в одній ямі, чоловіків в іншій. Це був Коднянський "Бабин Яр". Ніні Павлівні часто приходять листи з різних країн світу, пишуть вже діти тих врятованих євреїв. Ось лист від Кіри Бурової: «Дорога, мила, добра і життєрадісна, Ніно Павлівно! Сердечно вітаємо Вас зі святом весни. В Мюнхені вже справжня весна. Бажаємо Вам міцного здоров’я, миру, радості, спокою і любові близьких, рідних і друзів. Спасибі за те, що Ви зробили для нашої родини. Ми будемо завжди пам’ятати вашу сердечну доброту. Завжди ваші, сім'я Бурових.» Ніна Павлівна побажала учням здоров′я, мирного неба над головою. М.К. Лособик, вчитель історії dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...