» » У Сінгурівської школи давня історія


У Сінгурівської школи давня історія

14-10-2018, 06:56
Переглядів 83
У Сінгурівської школи давня історія
5 жовтня голова Житомирської райдержадміністрації Сергій Микитюк привітав педагогічний колектив та учнів Сінгурівської ЗОШ І-ІІІ ст. з 40-річчям роботи закладу у новому приміщенні.

Загалом історія навчального процесу у Сінгурах налічує 90 років, адже школу тут було засновано ще у далекому 1928 році у приміщенні маєтку поміщиці Бубнової, де нині розміщено потужності міжшкільного навчально-виробничого комбінату.

За 40 років роботи школи тут отримали повну середню освіту 1247 випускників. 39 учнів закінчили школу з золотими і срібними медалями. Нині виховний процес забезпечують 26 педагогічних працівників.

Після короткої, але змістовної ознайомчої екскурсії школою під керівництвом директора закладу Алли Лавренюк, організатори свята, вихованці школи та гості зайняли місця у гостинній залі Районного будинку культури, де було проведено урочисту та концертну частину заходу. Кращих педагогів було відзначено грамотами райдержадміністрації.

У Сінгурівської школи давня історія
У Сінгурівської школи давня історія
У Сінгурівської школи давня історія
У Сінгурівської школи давня історія



У Сінгурівської школи давня історія


Сінгурівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, так як і село Сінгури, має свою історію.

Перша школа тут з'явилася ще в часи Російської імперії. На одному з майданів в допоміжних приміщеннях Храму Божого розмістилася церковно-приходська школа. Навчання в дореволюційній школі проводив священик. Основним предметом був Закон Божий, чистописання і читання. Навчались в школі, в основному, діти багатих людей, решта дітей залишалася неписьменною.

За два роки після Жовтневої революції 1917 року, Сінгурівська школа з чотирикласним навчанням була переведена в церковне приміщення, де жив священик. Першими вчителями були Д. Кошляцький, Є. Пашківська, Є. і П. Равські, М. Сольська та І. Затон. Багатьом жителям села Сінгури довелося вчитися у цій 4-річній школі.

Перші вчителі, виконуючи настанови радянської влади щодо ліквідації неграмотності на селі, дуже багато зробили для громади. Крім навчання у школі, вони створили хату-читальню, де вечорами молодь збиралася в гуртки художньої самодіяльності (співочий, драматичний). Окремо Є.Пашківська працювала з неграмотними дорослими людьми.

У 1928 році школа була переведена в приміщення, де жила поміщиця. Поступово класи почали збільшуватись, і з роками чотирирічка перейшла в семирічку. Збільшилась кількість учителів, директором тоді був Кошляцький Д.В.

У 1935 році прибули нові вчителі, призначений новий директор школи - Горобець Купріян Ілліч, який створив найкращі умови для навчання учнів та роботи вчителів.

З перших днів Горобець К.І. при школі організував підсобне господарство (були закуплені коні, корови, свині). На базі господарства при школі працювала безкоштовно їдальня для учнів усієї школи.

У школу було закуплено духовий оркестр, струнний (гітари, домри, балалайки), рояль.

У 1938 році відбувся перший випуск десятого класу. Серед випускників - Ісько Олена Семенівна, Зимчук Володимир Григорович, Трохимець Віктор Нечипорович, Карплюк Христя Опанасівна, Хоменко Віра Іванівна. Тарасюк Іван Арсенович, Бойко Марія Михайлівна, Бондар Антоніна Максимівна, Дем' янчук Онися Степанівна, Підкуйко Онися Кирилівна. Останні чотири незабаром повернулися в школу працювати вчителями.

Багато випускників сінгурівської школи загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.

31 грудня 1943 року, коли війна ще не закінчилася, село Сінгури було звільнено від німецько-фашистських загарбників. Жителі відзразу ж почали відбудовувати господарство. Вчителі, учні (багато з них було переростками) прийшли до школи. Приміщення школи було зруйноване, вибиті вікна, двері, бо в роки війни нацисти використовували школу під конюшню і в класах стояли німецькі коні.

Всі класи потрібно було відремонтувати, підготувати до навчання. Не було шкільних меблів, паперу, приладдя, тому ходили по селу і збирали столи, стільці.

Не було на чому писати, тому писали на газетному папері, квитанціях, але діти вчилися. У класах було холодно, нічим було топити, чорнило робили самі, воно замерзало. Але, не дивлячись на труднощі, навчання в школі розпочали 15 січня 1944 року.

Пройшов важкий зимовий період, трудилися всі вчителі на чолі з директором школи Кулаком В.П. Влітку 1944 року почали ремонтувати школу своїми силами: вчителі, учні, батьки. Було заготовлено паливо, виготовлено наочні посібники, приладдя. В 1946 році за участь у "народному методі по ремонту шкіл" вчителів школи було нагороджено путівкою "По містах України".

У 1949 році директором школи був призначений Жилінський М.А., який багато зробив для покращення матеріальної бази школи. При школі працювали співочий, танцювальний, музичний гуртки, були створені географічний майданчик, навчальні ділянки.

Першим медалістом школи був Хоменко В.П., який після закінчення школи навчався в Ленінградській інженерній академії, працював у Тамбовському інженерно - військовому училищі - підполковник.

Серед випускників школи був Герой Радянського Союзу - Терещук Іван Андрійович.

У 1960-1970 роках директорами школи були - Яроцький М.І., Ващенко Л.П., Якубовський Д.А., Весельський М.І.

Найбільш пам'ятним і неповторним в історії школи став 1978 рік, коли було здано в експлуатацію нове приміщення школи.

Ініціаторами будівництва нової школи були голова колгоспу "Пам'яті Леніна" Ковальчук Федір Остапович та Шепетівський Юрій Антонович, який став її першим директором. Це була відповідальна, добра, щира і шанована всіма людина. Теплого жовтневого дня було розрізано символічну стрічку, зроблено перший крок на нову територію. Діти та учителі з хвилюванням крокували світлими коридорами, оглядали нові кабінети, спортзал, їдальню, з нетерпінням чекали уроків в обладнаних новим приладдям майстернях.

Вчителям, які прийшли сюди першими, було найважче. Працювали багато, напружено, незважаючи на втому, не шкодуючи власних сил та енергії. Це Ганьба Лариса Миколаївна, Самчик Юрій Степанович, Ожоженко Ніна Савівна, Гурин Галина Василівна, Гуменюк Людмила Михайлівна, Хоменко Валентина Михайлівна та інші.

Славну сторінку в розвиток школи вписали керівники та вчителі - наставники, які протягом багатьох років сіяли вічне, добре, розумне, виховували в учнів любов до Батьківщини - Воронюк Тамара Дмитрівна, Латко Віра Василівна, Підкуйко Онися Кирилівна, Трохимець Ніна Андріївна, Ганьба Лариса Миколаївна, Ожоженко Ніна Савівна, Неділько Олександр Олександрович та Галина Петрівна.

Протягом 1980-1986 років заклад освіти очолював Борис Євгенович Талько (на фото). Тоді формувався колектив школи, складалася надійна і дружна сім`я, закладалися свої традиції, які сьогодні множаться і удосконалюються. Б. Талько був мудрим керівником, талановитим педагогом, прекрасною людиною. Саме його учні по майстерності, вчительському таланту стали відмінниками народної освіти. Це Хоменко Валентина Михайлівна, Гурин Галина Василівна, Гуменюк Людмила Михайлівна, вчителем - методистом Шарафанова Галина Михайлівна, звання "Старший вчитель" присвоєно Ганьбі Ларисі Миколаївні.

Естафету директорства від Талька Б. Є. прийняв Неділько Олександр Олександрович. 12 років він віддавав свої сили, енергію, досвід школі. При ньому школа змінюється, росте, поповнюється новим обладнанням, устаткуванням. Лінгафонний кабінет, комп'ютерний клас допомагають учителям проводити уроки на високому професійному, методичному рівні.

Вчительська династія Недільків започаткована Недільком Олександром Андрійовичем, 22.03.1919 року народження, вихідцем із села Станишівка Житомирського району. Він був учасником Великої Вітчизняної війни. Двічі поранений, нагороджений медалями "За мужність", "За хоробрість", іншими медалями. У 1946 році вступив до Житомирського учительського інституту, який закінчив у 1948 році і вступив до Житомирського педінституту на заочне відділення. Працював у Петрашівській середній школі Словечанського району вчителем. З 1950 по 1983 рік працював у рідному селі Станишівка вчителем української мови та літератури, потім завучем цієї школи. З 1983 року перебував на заслуженому відпочинку.

Любов до вчительської професії батько передав своєму синові Олександру, який народився 1 січня 1943 року. З 1986 року Олександр Олександрович - директор Сінгурівської середньої школи, з 1998 - заступник директора з навчально-виховної роботи. З 2003 року пішов на заслужений відпочинок.

Ще навчаючись в інституті, Олександр Олександрович познайомився із Галиною Петрівною, яка теж навчалася на математичному факультеті інституту. З 1986 року по 1996 рік вона працювала вчителем математики Сінгурівської школи.

Вчительську справу дідуся, своїх батьків продовжили діти Галини Петрівни та Олександра Олександровича: син Віталій та дочки Валентина та Оксана.

Віталій Олександрович після закінчення Житомирського педінституту працює вчителем математики Лазарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Брусилівського району.

Валентина Олександрівна після закінчення Сінгурівської школи із Золотою медаллю спочатку навчалася в Рівненському інституті водного господарства, та після І курсу перевелася на факультет математики Житомирського педінституту. Після закінчення інституту з 1996 року по 2006 рік працювала вчителем математики Сінгурівської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів. В даний час працює вчителем математики в Томашівській ЗОШ І-ІІІ ступенів Фастівського району.

Оксана Олександрівна після закінчення Сінгурівської школи, Коростишівського педучилища заочно закінчила навчання в Житомирському педагогічному університеті імені І.Франка на факультеті "Початкова школа", працювала педагогом-організатором Озерянківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. У даний час працює вчителем початкових класів в Озерянківській школі І-ІІ ступенів.

Щороку педагогічний колектив оновлювався, зростав творчо. За сумлінну творчу працю у різні роки вчителі були удостоєні нагород: два вчителі мають звання "Відмінник народної освіти України" - Гурин Г.В., Хоменко В.М. - 1982 р., три вчителі удостоєні Грамот Міністерства освіти і науки - Дубіцька Т.Г. - 1988 р., Хоменко В.М. - 2001 р., Мазур Г.В. - 2001 р. , шість вчителів Грамотами управління освіти Житомирської ОДА - Олішевська В.Б. - 2001 р., Дубіцька Т.Г. - 2002 р., Розмаїта Т.С. - 2005 р., Скрипніченко Л.М. - 2005 р., Галицька В.М. - 2007 р., Мацібора З.О. - 2007 р.

Донедавна педагогічний колектив Сінгурівської школи очолювала Свіжевська Галина Василівна, яка працює в школі з 1975 року. Вчитель української мови та літератури, спеціаліст вищої категорії.

Зараз директором Сінгурівської ЗОШ І-ІІІ ступенів працює Лавренюк Алла Михайлівна.

Колектив потенційний, завжди перебуває у творчому пошуку. Комплексна система навчально-виховної роботи вчителів направлена на реалізацію творчих, духовних, інтелектуальних потреб дитини. Учні школи з року в рік стають переможцями в районних предметних олімпіадах з російської мови та світової літератури, історії, правознавства, біології, хімії, географії, української мови і літератури, математики, фізики. Щороку 10-12 учнів виборюють призові місця в предметних олімпіадах. Багато років поспіль школа посідає 1-7 місця, в олімпіадах з історії, біології, географії, з російської мови учні школи неодноразово брали участь в обласних предметних олімпіадах і займали пристойні місця.

Школа має свої традиції. Справді сільськими святами, яких немає у жодному календарі, стали Свята Першого, Останнього дзвоників, випускні вечори.

Традиційними стали свято квітів, конкурс патріотичної пісні, воєнізований крос пам'яті бувшого голови колгоспу "Пам'яті Леніна" Федора Остаповича Ковальчука.

У Сінгурівської школи давня історія
У Сінгурівської школи давня історія
У Сінгурівської школи давня історія
У Сінгурівської школи давня історія
У Сінгурівської школи давня історія


За матеріалами з сайту Сінгурівської школи

dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...