» » Як вітали бабусю Ядзю з Малих Кошарищ


Як вітали бабусю Ядзю з Малих Кошарищ

13-04-2018, 06:28
Переглядів 363
Як вітали бабусю Ядзю з Малих Кошарищ
Що значить бабуся для вас? Для мене це згадки про літні канікули. Вечірні вогнища і сало на горіховому прутику. Тепле парне молоко, зразу з-під корови надоєне кожному з шести онуків в його кружку. Але найперше – запах пирогів. Скільки їх було спечено для семи онуків – хтозна.

А ще до бабусі приходили весільні мами і просили спекти коровай для наречених. Добрі, натруджені руки вимішували тісто і, здається, передавали своє тепло і любов. І закликав цей коровай щастя і кохання у нову родину.

А про паски і говорити не приходиться – такої смакоти ніхто не вміє пекти.

Ось і цього року прийшли ми до бабці Ядзі привітати її з Великоднем. Принесли свої крашанки, пасочки, смаколики. Пригостилися.

А розмова знову і знову поверталася до приємних несподіванок. Їх любить кожен. У понеділок 26 березня таким сюрпризом для нашої бабусі, Маленівської Ядвіги Антонівни, стали поважні гості. Виконуюча обов’язки старости сіл Кмитів, Великі Кошарища та Малі Кошарища Яремчук Валентина Миколаївна, депутат Глибочицької сільської ради Яремчук Михайло Станіславович, соціальний робітник Чудовська Віра Миколаївна завітали до бабусі Ядзі, щоб привітати її з дев’яносторічним ювілеєм. «Многая літа» зазвучало у виконанні колективу художньої самодіяльності клубу с.Великі Кошарища «Берегиня» і це віншування підхопили усі присутні.

А далі не було високопарних слів. Були щирі привітання не від посадових осіб, а просто від людей, які знають бабцю Ядзю з дитинства. Згадали і ті короваї, які пекла вона на весілля, і спільну працю у полі, і пісні… І співалися старі пісні, і звучали нові. І голоси спліталися. І згадувалося минуле.

Найстаршою була Ядвижка у родині лісників. Тож і нянчила дітей, а особливо Михайлика - найменшого. Шкодувала його найбільше, бо ще зовсім малим впав із гойдалки й поранив хребта. Довго хворів, доки зміг стати на ноги. Саме його у перші дні війни взяла на плечі, коли усі пішли «у біженці». Тоді ніхто не знав, що з такого крутька вийде письменник, поет – Михайло Лісовий (Прилуцький). Але для неї він і до сьогодні залишився малим братиком. Дарма, що давно сивий як лунь.

Рано вийшла заміж. Старшим на 11 років був її Шура, любив, балував. Всяке бувало, але в селі знали, що в родині завжди переможе кохання. Від тієї любові з’явилися на втіху батькам три дочки. Розумниці, красуні, трудяжки. Непомітно виросли, вийшли заміж, наповнили дім сміхом онуків.

«Як ти можеш отой гармидер у хаті терпіти?» – пам'ятаю, запитала сусідка у бабусі. Ми принишкли. Як то – нас терпіти? А бабуся посміхнулася та й каже: «То моя радість!» Кинулися ми усі шестеро до неї, обняли, кожен поцілувати першим хоче. Тепло, весело, смачно біля бабусі.

Така вона і зараз: добра, співчутлива, завжди цікавиться справами свої дочок, онуків і правнуків. Молиться за нас усіх. Справжня Берегиня роду.

Оксана Зябкіна

Як вітали бабусю Ядзю з Малих Кошарищ
Як вітали бабусю Ядзю з Малих Кошарищ
Як вітали бабусю Ядзю з Малих Кошарищ
Як вітали бабусю Ядзю з Малих Кошарищ
Як вітали бабусю Ядзю з Малих Кошарищ
Як вітали бабусю Ядзю з Малих Кошарищ
dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...