» » Рабство в Європі: як працюється у наймах


Рабство в Європі: як працюється у наймах

10-03-2018, 08:19
Переглядів 467
Рабство в Європі: як працюється у наймах
Протягом останніх років, через відсутність в Україні реформ на підняття економіки та збільшення робочих місць, кількість українських заробітчан у Польщі значно побільшало. За офіційними показниками, на різних роботах в сусідній державі "гарує" мільйон українців. А мер Львова, лідер партії "Самопоміч" Андрій Садовий в ефірі на телеканалі NewsOne заявив, шо у сусідній колись дружній країні зараз перебуває 7 мільйонів заробітчан-українців.

Ось такими вони є в реальності - слащаві обіцянки влади щодо вигоди від “євроінтеграції”. Вже всі переконалися, що українці потрібні “цивілізованій” Європі лише у якості постачальників дешевої робочої сили на найбруднішу та найважчу роботу. Саме тому самі заробітчани називають себе рабами...


Робочий тиждень в Польщі триває щонайменше 54 години на тиждень, тобто триваліший за 10 годин на день. Громадяни нашої держави заплатили в Польщі податків на суму 5 млрд. злотих, що в доларовому еквіваленті становить близько 1,39 млрд., повідомляє видання "Економічні вісті".

Як показало дослідження, українці щомісяця заробляють в Польщі в середньому близько 2100 злотих або 15 000 грн. (близько $ 580). У більшості працюють чоловіки, їх серед українців - 57,9%, середній вік - 33 роки.

Зазвичай трудові мігранти виконують просту фізичну роботу, що не вимагає кваліфікації (70,7%). Найчастіше заробітчан беруть на роботу в домашні господарства (37,6%), для виконання будівельних і ремонтних робіт (23,6%), в аграрний сектор (19,3%).

У сусідній країні багато українців працює в сільському господарстві. Як правило, це робота в невеликих фермерських господарствах, найчастіше пов'язана зі збором ягід і фруктів.

З одного боку наші співвітчизники отримали можливість заробити собі на життя, а з іншого - своєю працею вони піднімають економіку сусідньої країни, а не власної, хоча й перераховують на батьківщину чималі суми. При цьому багато сімей опиняються на межі розпаду.

І якщо робоча міграція раніше була властива лише для західних областей України, то після подій на Майдані, ринок праці поляків поповнився українцями з північних, східних областей та Криму. Поляки охоче беруть українців на роботу, і зовсім не хочуть бачити у себе арабів. Мінімальна заробітна плата у Польщі становить близько 13,5 тисяч гривень. Для України ця сума значно вище середнього рівня доходу громадян. Більшість заробітчан працюють офіційно.

Легальне працевлаштування дає українцям право на безкоштовну медицину. Щоправда безкоштовного візиту до лікаря, або операції треба чекати два-три місяці.

43-річна Оксана Родіоненко з Білої Церкви працює у Польщі з 2012 року. У Варшаві навчається на юриста її 19-річна донька. Працевлаштовувалася через українське агентство. Згадує, що приїхала сюди спочатку на півроку. За шість місяців роботи зароблених грошей вистачило на те, щоб розрахуватися з боргами в Україні. Грошей напозичалася щоб виїхати на заробітки. На руках після першої поїздки залишилося всього 200 доларів. Але жінка не покинула спроби знайти кращого життя за кордоном. Побутові умови, в яких жила українка з донькою бажали кращого. За ліжко-місце у хостелі українка платить 500 злотих на місяць, в кімнаті крім її і доньки живе ще дві особи. Зранку черга в туалет і ванну кімнату. Жінка охоче ділиться історією свого заробітчанства:
- Спочатку я працевлаштувалася у готелі покоївкою, потім підробляла прибиральницею. Це була моя перша поїздка на півроку. Вдруге я вже приїхала на рік. Працювала багато де: на будівництві, мила під'їзди, працювала помічником кухаря. Було важко, але легкої роботи у Польщі немає.

Претендувати на більш оплачувану роботу можна коли у тебе є стала карта побуту (документ, що дозволяє іноземцю перебувати в Польщі більше 90 днів у півріччі, так званий дозвіл на проживання).

Працювати навіть покоївкою - важка праця. Така робота потребує швидкості. Той, хто не справляється з роботою, не вкладається у півгодини на прибирання номеру, не залишається на роботі. Звісно був певний мовний бар'єр. Дещо з того, що кажуть, розуміла, дещо здогадувалася, але навчалася. Для мене навчання було і цікавим і потрібним. Чим краще знаєш мову, тим краще для працевлаштування. На вивчення мови пішло біля року. Дуже підтягнула знання коли працювала на опіці над літньою жінкою, яка у минулому була вчителькою. Вона допомогла мені з вимовою, письмом.

Зараз Оксана працює покоївкою у варшавському готелі:

- Моя заробітна плата залежить від кількості прибраних покоїв за місяць. В сезон отримую приблизно 3200 злотих (21,4 тис.грн), не в сезон до 2000 злотих (13,4 тис.грн). Цих грошей вистачає заплатити за житло, харчування. В сезонні місяці можна щось відкласти. Я працюю офіційно, і маю від цього вигоди.

Можу безкоштовно сходити на прийом до лікаря і навіть пролікуватися, але безкоштовного медичного обслуговування зазвичай треба чекати місяць-два. Терміновий прийом буде платним.

В Україну Оксана повертатися не планує, хоча в рідну Білу Церкву дуже тягне. На Батьківщині залишилися батько і старша донька. Навідується до них раз на рік.

Декілька років тому у прямому ефірі однієї з польських радіостанцій виникла дискусія про українок - хатніх робітниць.

Зокрема один з радіоведучих сказав що був би не проти згвалтувати "свою" українку, якби вона була більш привабливою. Другий на його репліку зауважив, що не пам'ятає обличчя своєї української робітниці, бо вона весь час на колінах. В польській Нацраді з питань радіо та телебачення (KRRiT) миттєво зреагували на цей радіоефір, визнавши дискусію дискримінаційною і образливою.

Ігор Щерба - секретар редакції "Наше слово" говорить, що емоції від подій на Майдані вже на спаді, і відносини мають вибудовуватися на конкретних справах. Після зміни влади у 2015 році, праві сили у Польщі почали піднімати історичні питання. Зокрема у теперішньої влади неоднозначне ставлення до Бандери, ім'я якого активно використовувалося на лозунгах і прапорах під час Майдану.

Серед правих політиків жваво обговорюється питання будівництва прикордонної стіни, для стримання нелегальної міграції з боку України. Стіна має стати перешкодою для мігрантів, що тікатимуть з країн, охоплених економічною кризою та війною.

Українці старшого покоління і молодь, що приїхали сюди на заробітки комунікують між собою через церкви. У Польщі є греко-католицькі храми, де богослужіння проходять українською. А жителі Західної України, в основному, є представниками саме греко-католицької релігії. Так, крім релігійного значення, такі церкви виконують інформативну роль. На спеціальних дошках оголошень при вході до храму, українці розміщують інформацію про пошук та пропозицію роботи, знімання/здачу квартири, оголошення про збір коштів на лікування важкохворих українців у Польщі, тощо.

У Польщі є багато місцевостей, куди українці приходять в очікуванні найму на роботу. Минулоріч одна українська журналістка описала існування вулиць рабів, де наші співвітчизники очікують роботодавців. Роботодавці приїздять у пошуках робочої сили і обирають найбільш підходящі для них кандидатури.

Як і заробітчан, у Польщі багато українських студентів. Їх раді бачити у польських вишах. Зазвичай сюди приїздять обдаровані діти з України з чіткою метою - навчатися і отримати диплом європейського зразка. Більшість з них навчається у Польщі на платній основі. Для польських навчальних закладів це вигідно через те, що в останні роки польська молодь їде навчатися за кордон. Тому польські університети зацікавлені у наших студентах і пропагують в Україні свої заклади. Середня вартість навчання обходиться українським студентам близько 1000 євро на рік.

Чернігівка Дарина Пікуза - студентка третього курсу Вроцлавського Університету:

- Найскладніше в іншій країні - адаптація до цієї країни, людей, мови. Соціальні проблеми тут інші. Бюрократія всюди: договори, страховки, прописки. Особисто мене це найбільше напружує. Але з часом звикаєш. Вибір здобути вищу освіту за кордоном визначили не стільки мої амбіції, а скільки бажання виїхати з Чернігова і з України в цілому.

Якщо говорити про побут, я живу разом з хлопцем (теж з Чернігова) і його сестрою. З ними і спілкуюсь, бо з поляками якось немає спільних тем. І взагалі мені досить важко знаходити з ними спільну мову.

Якщо говорити про харчування, то у порівнянні з Україною тут все менш "екологічне". Така моя думка. За цінами майже те ж саме що і у нас. Простіше кажучи в магазині "Biedronkа" на 50 злотих (335 грн.) ви купите приблизно стільки ж скільки в "Сільпо" на ту ж суму. Я їм в основному фрукти, овочі, каші.

Вони такі ж як і скрізь, і в принципі, не дорогі. На таку "дієту" у мене йде близько 20 злотих в день.

Володимир Подолей працює в одному з банків, має вищу економічну освіту, але поїхати на чужину за гіркою копійкою змусив випадок. Серйозно занедужав син. Потрібні були гроші на лікування. Тож аби ні від кого не позичати, не брати кредитів, подався у Польщу.

- Багато хто їде за кордон, бо не має вдома роботи. Когось не влаштовує зарплатня. У мене ж усе склалося інакше. Але влітку я був змушений взяти на три місяці відпустку за свій рахунок і поїхати на сезонні роботи, - розповідає 36-річний чоловік. - Перше, що вразило мене, це те, що коли робітники працюють, ніякі бригадири над душею не стоять, процес не контролюють. Є довіра… а це - важливо.

Пан Володимир запевняє, що в країнах Європи також нікому манна небесна в рот не паде. Та й самі поляки зараз живуть не надто багато.

- Згідно з польським законодавством, робітник повинен працювати вісім годин. Вихідними днями є субота і неділя, - ділиться думками чоловік. - Однак ми разом з іншими закарпатцями за згодою керівництва працювали і понаднормово, навіть у суботу, а часом і в неділю. Ми зводили будинок. Платили нам по 10-15 злотих за годину. А це виходило приблизно 20 тис. грн. на місяць. Вдома я стільки не заробляю. До слова електрики мають по 3500 злотих (24000 грн), а їхні помічники - по 3000 злотих (20000 грн). Це - ще вигідніше. Крім того, за житло ми сплачували по 300 злотих на місяць, тобто 2000 грн. У квартирі проживало нас четверо осіб. На їжу ми витрачали приблизно 10-12 злотих щодня.

Звісно, кожна робота оплачується по-своєму. Дехто у Польщі отримує і більше, а хтось і менше, залежно від сфери діяльності. Та найчастіше наші краяни там працевлаштовуються саме будівельниками, плиточниками, штукатурами, мулярами, охоронцями, різноробочими, пакувальниками, касирами, прибиральницями, доглядальницями за дітьми та літніми людьми, майстрами з легкого ремонту, на сільськогосподарських об'єкта, продавцями та вантажниками у супермаркетах, санітарами тощо.

Слід зазначити, що чимало наших співвітчизників їдуть у Польщу, аби зробити собі стартовий майданчик для еміграції в Канаду, а от самі місцеві нерідко їдуть працювати у Німеччину й Голландію.

Один мій знайомий, до речі, із Хуста три роки працював у Польщі і вже п'ять років мешкає в Канаді. Так легше оформити документи на виїзд, менше бюрократичних перепон, - стверджує чоловік. - Бо ж якщо поляки платять по 15 злотих за годину, то у Канаді вони мають 15 доларів за ту ж роботу. Мене фізична праця приваблює не надто, тому я повернувся. Вдома мене влаштовує все. Зараз, слава Богу, всі вдома здорові і ні в чому не мають потребу. Однак… звісно ж, хотілося б, більш гідної оплати праці.
dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...