» » Книга - дорога її життя


Книга - дорога її життя

10-03-2018, 08:13
Переглядів 274
Книга - дорога її життя
Якщо трактувати ці слова буквально, то спадає на думку, що в цій статті розповідь піде про історію (книгу життя) однієї людини. Утім, мова сьогодні про Галину Іванівну Рудюк, - Березівського бібліотекаря з 43-річним стажем, для якої саме книга стала основним супутником життя.

Ще змалечку пані Галина дуже полюбляла книгу. Її частенько можна було побачити в читальному залі бібліотеки, яка була культурно-освітнім центром Березівки. Гортаючи сторінки улюблених книг, не лишала себе можливості й поспілкуватися з тодішнім бібліотекарем - Мілею Петрівною Коцюбою. Саме ця жінка стала ідейним натхненником у виборі життєвої стежки. Адже високоосвічений бібліотекар мала надзвичайний талант - привити любов до книги.
Після закінчення школи в 1972 році, про альтернативу бібліотечній справі Галина Іванівна навіть не думала. І подалася вступати до Житомира в культурно-освітнє училище.

- Коли дізналася, що конкурс дуже великий - на одне місце дев'ять абітурієнтів, - то вже й не сподівалася на успіх, хоча й закінчила школу з відзнакою, - пригадує пані Галина, і додає, що й досі в пам'яті той день, коли після екскурсії до Карпат, яку тоді організували школою, отримала повідомлення про зарахування. Радості не було меж.

За два роки навчання тут теж підтвердила свій високий рівень знань. А перші кроки бібліотекаря зробила в районній дитячій бібліотеці Коростишева, куди поїхала працювати за направленням, оскільки у радянські часи кожному випускнику вишу було гарантоване робоче місце за фахом. Та бажання повернутися в рідне село не полишало. І вже за досить короткий час, коли в сусідньому від Березівки Дубовці з'явилося місце бібліотекаря - перебралася ближче до дому. Тут одружилася. Народила двійко дітей. За цей час в Березівську бібліотеку додають ще одну ставку бібліотекаря, і Галина опиняється поруч свого натхненника - Мілії Коцюби. Тепер вона - вже не читач, а повноправна колега для улюбленого бібліотекаря.

- Роки спільної праці, то неймовірно багатий досвід, - каже Галина Рудюк. - Усі тонкощі бібліотечної справи я перейняла в Міли Петрівни, з якою разом трудилися аж до 1993 року - наголошує моя співрозмовниця.

Бібліотека в селі збагачувалася і росла в міру того, як людина робила чергові кроки в пізнанні навколишнього середовища і самого себе.

За роки існування Березівська бібліотека не лише змінювалася кількісно. Двічі змінювала й "прописку". Навесні 1979 року, коли збудували нове приміщення для сільської ради (де й нині вона розташована), старе приміщення, після проведення в ньому поточного ремонту, віддали під бібліотеку. Проте час нещадно робив свою справу - вікна та двері почали осідати, підлога прогнила, в приміщенні ставало сиро, а на стінах почав з'являтися грибок. Це створювало не лише незручності для відвідувачів, а й пагубно впливало на книжковий фонд.

2006 року, при головуванні Віктора Зінкевича, Галині Рудюк запропонували обрати кімнату в адмінбудівлі сільської ради, аби бібліотека існувала в нормальних умовах. Вибрала ту, де світліше, каже Галина Іванівна, бо в попередню, в силу свого розташування, ніколи не потрапляло сонечко.

Тож після ремонту омріяного приміщення бібліотечний фонд знову "переїхав". Бібліотекар пригадує, як знімала книги цілими стосами у тій послідовності, в якій вони й розташовувалися на полицях. Зв'язувала і різнобарвними стрічками робила собі помітки. Кожна з них мала своє значення - від виду літератури і навіть до кімнати, в якій вона стояла. Бо чітко знала і пам'ятала місце кожної книги.

З тих пір змінилося не лише розташування бібліотеки, а й саме, власне, ставлення до неї. З приходом нових інформаційних технологій заклад втратив кількісного читача. Під час розпаду Радянського Союзу та за перших кроків незалежності нашої держави - втратив і можливість якісного поповнення книжкового фонду. Та все ж - не втратив свого істотного значення, адже бібліотека - це найбільш універсальна установа з усіх створених людиною. Саме тут - усі знання, накопичені поколіннями різних народів на довгому історичному шляху.

- Закрити бібліотеку, це все одно, що загасити палаюче вогнище, - каже Галина Іванівна. - Адже, якби там не було, а бібліотека - це той осередок на селі, куди неодмінно йде людина для власного духовного збагачення. А значить - для розвитку.

У переважній більшості постійними читачами Березівської бібліотеки на сьогодні є школярі. Бо попри те, що вони сьогодні мають неймовірні можливості в доступі до інформації, усе ж тут завжди можна знайти довідкову літературу та енциклопедичні довідки, які суттєво підсилюють знання дитини для всебічного розвитку. А для пенсіонерів - прогулятися в бібліотеку, це не лише обміняти прочитану книгу. Це можливість спілкування з односельчанами. Адже в час стрімкого лету життя ми часто забуваємо самі про себе, занурившись в повсякденні клопоти.

Сьогодні в бібліотечному фонді Березівської бібліотеки налічується біля десяти тисяч найрізноманітніших екземплярів. Понад вісім тисяч - книги, що готові задовольнити найвибагливіші смаки читача, інше - брошури, періодичні видання. Тут можна ознайомитися зі "свіжою" місцевою пресою, науковими винаходами, журналами.

Сама ж бібліотекар полюбляє українську літературу ХІХ-ХХ століття. "Те, що сьогодні відбувається, я бачу й на власні очі, а те, як жило і розвивалося суспільство до мене - це надзвичайно цікаво. Бо це наша історія, на якій ми повинні вчитися", - деталізує пані Галина.

За минулий, 2017, рік з районної бібліотеки (саме звідси в основному книга й приходить у свій остаточний пункт призначення - сільську бібліотеку),- надійшло 7 "посилок". А це 55 книг, 86 брошур та журналів. На 29 комплектів періодичних видань було зроблено передплату. Діляться власною книгою й самі березівчани, час від часу даруючи їх для бібліотеки. Суттєвого доповнення у свій час зробили Лариса Ковтун та Сергій Чуян.

Сьогодні, у приміщенні бібліотеки триває процес заміни дерев'яних вікон на сучасні, металопластикові. Кошти на це були виділена з районного бюджету. Вісім новеньких вікон у двох кімнатах додадуть не лише комфорту, а й осучаснять її вигляд. Адже не секрет, що бібліотека сьогодні має пристосовуватися до інноваційних змін в суспільстві і крокувати в ногу з часом, аби виконувати свої основні соціальні функції. Подальшими її кроками має стати технічне оснащення: комп'ютери, доступ до всесвітньої мережі Інтернет та інше. Важливо, щоб політичні, а особливо, економічні умови нового часу сприяли її створенню відповідно до загальнолюдських інтересів.

P. S. Галина Іванівна Рудюк уже давно на заслуженому відпочинку. Та, з'єднавшись воєдино з книгою, ще довгий час працювала на улюбленій роботі. Вона й досі не може пройти байдуже повз книжковий магазин чи полицю з книгами. Та вже в березні пані Галина востаннє переступить поріг Березівської бібліотека, як її очільниця, передавши улюблену справу своїй наступниці. Саме донька перейме естафету матері, для якої книга - стала дорогою життя.

Альона Денисюк


Книга - дорога її життя

dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...