Як левківці воювали з австріяками, петлюрівцями та поляками » Сільське життя


» » Як левківці воювали з австріяками, петлюрівцями та поляками


Як левківці воювали з австріяками, петлюрівцями та поляками

9-10-2017, 07:15
Переглядів 237
Як левківці воювали з австріяками, петлюрівцями та поляками
НАША ІСТОРІЯ.
7 листопада 2017 року виповниться рівно 100 років з дня Великої жовтневої соціалістичної революції у Російській імперії. За радянської влади цей ювілей відзначався б на найвищому рівні. Але зараз в Україні інші часи, часи зубожіння народу та казкового збагачення олігархів, а тому влада навіть і не згадає цю дату. І все ж наші люди та громади пережили ті часи, а тому нам цікаво, як це було 100 років тому на зламі історії. Цього разу розповідь про історію тих часів села Левків.


Довідавшись про Лютневу буржуазно-демократичну революцію 1917 року у столиці Росії Петербурзі, трудящі Левкова почали захоплювати поміщицькі землі, відмовлялися сплачувати орендну плату. У кінці листопада та грудні 1917 року робітники і селяни вчинили кілька нападів на поміщицький маєток, під час яких захопили склад лісоматеріалів, зруйнували господарські будівлі. Війська Центральної ради жорстоко придушили цей виступ.

Радянська влада в Левкові була встановлена в січні 1918 року. Але в лютому містечко окупували австро-німецькі війська. Окупанти люто розправлялися з місцевим населенням, забирали останній хліб і худобу в селян.

Восени 1918 року Волинський губернський партійний комітет створив у Левкові підпільну групу, яка згодом переросла в партизанський загін. 4 січня 1919 року левківські партизани взяли активну участь у повстанні проти петлюрівського режиму в Житомирі. В другій половині січня цього ж року партизанські загони К. В. Гелевея та М. Й. Марчука визволили Левків від петлюрівців, які кілька разів нападали на Левків, двічі підпалювали його, обстрілювали з артилерії. Але ніщо не могло залякати левківців. Партизани робили засідки на шляхах, громили ворога. У березні партизанська група на залізниці Київ-Житомир захопила петлюрівський бронепоїзд "Чорноморець".

12 квітня 1919 року територія повіту була очищена від петлюрівців Першою Українською радянською дивізією під командуванням М. О. Щорса, до якої приєдналися партизани. Селяни допомагали визволителям продовольством, кіньми, фуражем.

Відновив свою діяльність революційний комітет. Він організовував розподіл землі між бідняками, допомагав селянам у проведенні весняної сівби. Та мирне життя тривало недовго.

Скориставшись наступом денікінців на південному фронті, у похід на Київ знову рушили з заходу петлюрівці. В кінці серпня вони зайняли містечко, але не надовго.

17 вересня 1919 року частини 44-ї та 45-ї радянських дивізій, ведучи наступ у напрямі Житомира, визволили Левків. Новостворений ревком насамперед зосередив свою увагу на організації допомоги Червоній Армії: проводився збір продовольства, фуражу, одягу та мобілізація до радянських військових частин. На честь 2-ї річниці Великого Жовтня трудящі села направили для підшефного госпіталю 110 пудів картоплі, 30 пудів круп, кілька кілограмів тютюну, 100 полотняних сорочок та інші речі.

Наприкінці 1919 року тут були створені партійний та перший на Волині комсомольський осередки. Партійний осередок, який на той час налічував 23 члени ВКП(б), очолив С. І. Йонников, комсомольський, до складу якого входило майже 100 юнаків та дівчат - У. І. Кондратюк.

Навесні 1920 року на молоду країну Рад напала буржуазно-поміщицька Польща. Дізнавшись про наступ польських військ, левківці почали формувати партизанський загін. 26 квітня в село вдерлися загони польських інтервентів. У кривавій сутичці з ними загинуло багато жителів і серед них - один з організаторів комсомолу Волині, перший секретар Волинського губернського комітету КСМУ О. Байко. На його честь 1968 року в селі встановлено пам'ятник.

Комсомольці Левкова створили кінний загін, який успішно діяв проти польських військ у районі Житомира та Коростишева. На початку червня 1920 року Перша Кінна армія під командуванням О. М. Будьонного, прорвавши під Попельнею ворожий фронт, почала швидко просуватися вперед. 7 червня після запеклого бою 4-а кавалерійська дивізія визволила Левків від інтервентів.

Одразу відновили роботу органи Радянської влади. Почав працювати волосний ревком, очолений О. Г. Шахраєм. Свою діяльність він спрямував на здійснення соціалістичних перетворень. Проводився перерозподіл землі, здійснювався контроль за розподілом продуктів харчування. Одержавши землю, більшість бідняцьких господарств.

За новим адміністративним поділом 1923 року, Левків став районним центром. До складу однойменного району, крім Левківської волості, увійшли Троковицька, Піщанська, Кам'янська, Вересівська та Городищенська сільські Ради Черняхівської волості. Через два роки Левківський район був ліквідований, а його територія включена до складу Іванківського району. З цього часу Левків - село.

З енциклопедичного видання “Житомирська область у складі УРСР” 1973 року.
dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...