» » Госпітальних округів нам ще й не вистачало


Госпітальних округів нам ще й не вистачало

28-01-2017, 17:25
Переглядів 1123
Госпітальних  округів  нам  ще  й  не  вистачало
Як відомо, свою систему охорони здоров'я Україна успадкувала від Радянського Союзу. Ії критикували, називали "совковою", але в ході "реформ" за 25 років "незалежності" нічого кардинально нового зробити не вдалося.

Це підтверджується тим, що нашу медицину знову продовжуть трощити і "реформувати". Зараз "реформатори" пропонують нам нову систему охорони здоров'я, в якій хочуть запровадити госпітальні округи. Розібратися у цьому намагався кореспондент газети «Сільське життя».


- Система охорони здоров'я Української РСР була націлена на те, що кількість населення у нас мало постійно збільшуватися, а також на існування організованих трудових колективів на підприємствах, - говорить головний лікар Житомирської ЦРЛ Валерій Шуляк, до якого редакція "Сільського життя" звернулася за роз'ясненнями щодо створення госпітальних округів. - При цьому у лікуванні застосовувалися методи, що були напрацьовані у 60-70-х роках минулого століття. Проте в останні десятиріччя значно змінилася демографічна ситуація, економічні умови та медичні технології. І тому потрібно вносити корективи.

Як відомо, у радянські часи існували зовсім інші відносини між лікарнею та пацієнтом. Тоді притримувалися концепції, що хворий повинен залишати лікарню повністю вилікуваним. Іноді перебування в стаціонарі відбувалося по 20-30 днів і навіть більше - в залежності від патології. На це були націлені й медичні заклади, у яких було передбачено не лише лікування, а й харчування, дозвілля, перукарня, баня тощо.

Нині система охорони здоров'я націлена на іншу концепцію, яка заснована на тому, що пацієнт, перебуваючи у лікарні, ризикує заразитися іншими хворобами, які зосереджені у медичному закладі, а також отримує психологічну травму від перебування у незвичному середовищі. Тобто концепція заснована на висновку, що чим менше пацієнт перебуватиме у лікувальному закладі, тим краще для нього.

При цьому враховується й те, що у розвинутих країнах середній термін перебування хворого у лікарні складає 3-5 днів. Тобто пацієнт має перебувати там лише на період медичного втручання, а якщо він сам може їсти, ходити, то його краще утримувати поза лікарнею, де він може отримати якусь інфекцію.

Орієнтуючись на цю концепцію, керівництво Міністерства охорони здоров'я України п'ятнадцять років тому звернулося до європейських структур з пропозицією надати допомогу у розробці стратегічного генерального плану зміни нашої системи охорони здоров'я. Євросоюз на це виділив кошти у вигляді грантів, в результаті чого було напрацьовано велику кількість матеріалів.

У 2006 році було реалізовано проект забезпечення реформування системи охорони здоров'я в Україні, де було вироблено покрокові інструкції реалізації цього проекту, в тому числі й законодавче забезпечення, й реформування системи управління галуззю. У 2009 році напрацьовано документи щодо реформування вторинного рівня медицини - тобто районних лікарень.

Щоб трансформувати нинішню систему охорони здоров'я до реалій теперішнього життя, потрібно, перш за все, ввести нову модель фінансування.
Система розподілу коштів з державного бюджету між усіма медичними закладами, з яких 80% передбачається на виплату зарплати, а решта витрачається на обов'язкові платежі, і на придбання обладнання фактично мало що залишається, визнана застарівшою. Нинішня концепція не лише орієнтує медичні заклади на заробляння коштів, а на їх ефективне використання.

У медицині, згідно планів реформування, мають використовуватися й такі методи, як "черга очікування". Наприклад, якщо у лікарні є операційна, з коштовним обладнанням, є хірурги, яким виплачується висока зарплата, то вони мають використовуватися якомога ефективніше, тобто мають бути максимально завантажені роботою. Для цього складається список черги пацієнтів для операційного втручання (звичайно, мова йде не про термінову операцію) на рік вперед - погодинно на кожний день. А ще краще взагалі зробити профілізацію медичних закладів, щоб кожен з них профілювався на лікуванні певних патологій. Ось все це й прописано у рекомендаціях Євросоюзу.

В результаті цього, 30 листопада минулого року наш уряд прийняв постанову № 932, згідно якої в Україні запроваджується замість районних лікарень вводиться система госпітальних округів, чотири з яких буде створено на Житомирщині - у Житомирі, Н.-Волинському, Коростені та Бердичеві.

Тобто в області буде існувати лише чотири лікарні, де сконцентрується лікування другого рівня. Також будуть існувати й лікарні першого рівня - в Олевську, Овручі, Коростишеві, Попільні і в Любарі. Всі інші нинішні районні лікарні мають відмовитися від дороговартісних медичних технологій - зокрема, від проведення операцій, а автомобілі "швидкої" мають завозити пацієнтів до закладів у вищеназваних райцентрах.

Житомирський район у цій структурі має відноситися до Житомирського госпітального округу, де також будуть обслуговуватися 548 тисяч мешканців Брусилівського, Коростишівського, Радомишльського, Червоноармійського, Романівського, Черняхівського, В.-Волинського районів, міста Житомира та Новоборівської ОТГ.

Зараз медичне керівництво вирішує, де у Житомирі зробити базову лікарню цього госпітального округу. Мова йде про районну та міські лікарні, на базі яких і має розвиватися другий рівень медицини - заклади, так званого, інтенсивного лікування. Зараз розробляють вимоги до такого закладу. І це вже викликає подив, бо госпітальні округи вже "нарізані", а вимоги до основних їх медичних закладів ще не розроблені. І це вже викликає сумніви, як у достатній підготовленості цієї "реформи", так і у її кінцевому позитивному результаті.

Обласна лікарня при цьому має відноситися до іншого, більш вищого рівня діяльності - третього рівня медицини.

Але в Житомирі вже виникає питання: як розмістити в одній лікарні обладнання, медичних працівників, палати, підсобні приміщення для інтенсивного лікування хворих з території, де проживає понад півмільйона осіб? Житомирським міським лікарням №1 та №2, міській дитячій та нашій центральній районній площ не вистачить. Тоді, скоріш за все, розглядатиметься варіант об'єднання їх в єдиний медичний заклад з профілізацією кожного з них за певним напрямком хвороб.

Але може бути й інший варіант. "Реформатори" від медицини, для економії коштів, можуть скласти такі вимоги до лікарень інтенсивного лікування, що доведеться взагалі закривати три лікарні з чотирьох - з відповідними наслідками як для медперсоналу, так і для медичного обслуговування населення, яке й так скоротилося за роки "незалежності" від "хорошого" життя на 12 мільйонів чоловік.

Тобто запитань до організаторів цієї "реформи" більше, ніж відповідей. І це, знову ж таки, ставить під сумнів необхідність запроваджень "європейських стандартів" та "світового досвіду" у галузі медицини на українські реалії, бо всі спроби у інших галузях поєднати "їжака та вужа" призводили до негативних результатів та погіршення ситуації. Наші "реформатори" чверть віку намагаються "втюкати" нам закордонний досвід, забуваючи про другу частину заповіді Кобзаря - "і свого не цурайтеся"…

На завершення варто сказати, що на 2017 рік фінансування Житомирської центральної районної лікарні з державного бюджету передбачено повністю. То ж, мешканці району цього року ще зможуть скористатися її послугами. А що буде далі - невідомо. Як невідоме й майбутнє цієї держави, де правлять бізнесмени-"реформатори", вирощені на гроші американських фондів.

Богдан СТРІХА
dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...