» » «30 років з дня трагедії: вустами очевидця»


«30 років з дня трагедії: вустами очевидця»

24-04-2016, 17:12
Переглядів 736
Тридцять років минає від того дня, коли Україну спіткала страшна трагедія — техногенна катастрофа, спричинена вибухом на Чорнобильській АЕС. Джерело атомної енергії, що вважалося цілком безпечним, заподіяло шкоду, реальний обсяг якої і досі не визначений. 26 квітня 1986 року в Україні на 4-му блоці Чорнобильської АЕС сталася досі найбільша катастрофа в атомній промисловості. Невдалий експеримент призвів до того, що радіація вийшла назовні. Вибух на ЧАЕС сучасні дослідники вважають у п'ятсот разів потужнішим за вибух атомної бомби, в 1945 році скинутої на Хіросіму. Його наслідки — безмежні людські втрати та незмірна шкода, завдана здоров’ю цілої нації, але найважче виміряти травми моральні. У Регіональному сервісному центрі МВС в Житомирській області працює людина з великої букви, керівник територіального сервісного центру МВС у місті Коростень Василь Володимирович Шляга, ліквідатор 1 категорії наслідків Чорнобильської біди. Напередодні річниці трагедії Василь Володимирович поділився спогадами, які навіть з часом не стираються з пам’яті. 52-річний коростенець, підполковик міліції у відставці Василь Шляга одним із перших серед житомирських правоохоронців узяв участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електространції. В забрудненій радіацією зоні він разом зі своїми товаришами по службі займався евакуацією жителів міста Прип’ять, забезпечував охороною громадського порядку та організацією безпеки дорожнього руху. Ось, що він згадує: - Ми прибули на місце аварії одразу ж на другий день після вибуху, 27 квітня 1986 року. Безпосередньо в Прип′яті, біля атомної станції я був п′ять днів. У наш обов’язок, як у колег з інших областей, серед іншого, входило й слідкування за тим, аби на автодорогах не було мотоциклів, возів та іншого дрібного транспорту, який би створював перешкоди для руху багатотонних вантажівок і бетоновозів, які доставляли на атомну станцію необхідний будматеріал для спорудження саркофага. Весь інший транспорт змушений був рухатися польовими, лісовими дорогами, аби не заважати. На запитання чи було мені тоді страшно? Я відповідаю - ні. Радіації ж не відчуваєш на смак, на дотик, навіть поглядом неможливо окинути. Лише дуже жарко було. Тоді в районі станції стояла 30-градусна спека, і великі спеціальні автомобілі поливали дороги водою, тому вони завжди були мокрими. Мені, 22 річному юнакові, було зовсім не страшно, навіть інколи цікаво, якщо можна так сказати. Пам’ятаю про дисципліну і організованість. Пам’ятаю про минуле. І сьогодні ми маємо задуматися, зробити висновки, щоб це минуле не повернулось ніколи. Ці дні багато чого змінили у моєму житті. Після повернення з Чорнобиля ми щороку проходили медогляд, лікарі нам видавали пігулки. Я вважаю себе патріотом, який виконав свій професійний і громадянський обов′язок. І хоча наслідки катастрофи дотепер пронизують його душу й тіло, він не перестав любити життя. Разом із дружиною народили трьох синів, найменшому з яких виповнилося всього шість років. Регіональний сервісний центр в Житомирській області пишається таким працівником, зичить здоров’я йому та його родині і бажає довгих років життя.
Прес-служба РСЦ МВС в Житомирській області
dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...