Обережно: вибухонебезпечні предмети! » Сільське життя


» » Обережно: вибухонебезпечні предмети!


Обережно: вибухонебезпечні предмети!

23-11-2014, 19:10
Переглядів 2099
101 – ЗАСТЕРІГАЄ! ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРИ ВИЯВЛЕННІ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРЕДМЕТІВ! ВИДИ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРЕДМЕТІВ Багато вибухонебезпечних предметів, що застосовувалися під час війни, у силу різних причин не вибухнули, і дотепер зберегли здатність до вибуху. Вони становлять серйозну небезпеку при невмілому і недбалому обходженню з ними. В цьому розділі розглядаються ті з них, що найбільше часто зустрічаються і тепер на території деяких районів і областей, приводиться опис боєприпасів Радянської Армії і німецьких зразків, що принципово відрізняються від наших. До вибухонебезпечних предметів, що зустрічаються найбільш часто, відносяться: протитанкові і протипіхотні інженерні міни, артилерійські снаряди, мінометні міни, авіаційні бомби, ручні і протитанкові гранати, підривники до різних боєприпасів і капсулі-детонатори, освітлювальні ракети і патрони. ПРОТИТАНКОВІ МІНИ Протитанкові міни призначалися для ураження танків, самохідно-артилерійських установок, тракторів, автомобілів і інших видів бойової техніки. Більшість з них натискної дії. Старі міни, що пролежали в ґрунті кілька років, можуть вибухнути від зовсім незначного зусилля, поштовху чи зміни їхнього положення. Це пояснюється тим, що в результаті тривалого перебування в ґрунті металеві частини підривника, головним чином чеки і пружини. піддалися сильній корозії, їхня опірність до зовнішніх механічних впливів різко знизилася. У ряді випадків міни були сконструйовані таким чином, що вибух міни викликає навіть найменша спроба зрушити її з місця. Протитанкові міни складаються з металевого чи дерев'яного корпуса, заряду вибухової речовини від 5 до 10 кг і підривника. Володіючи могутнім зарядом вибухових речовин, ці міни при вибуху можуть завдати пошкоджень у великому радіусі. Вибух міни відбувається, як правило, від натискання на натискну кришку, що передає зусилля на підривник. Підривник вибухає, передає детонацію в основний заряд міни. ПРОТИПІХОТНІ МІНИ Протипіхотні міни складаються з корпуса, заряду вибухової речовини 50-100г і підривника. У фугасних мін корпус дерев'яний, в осколкових — металевий, масивний, призначений для ураження осколками, що утворяться при його розриві. Загальний вага протипіхотних мін, у залежності від призначення, конструкції і принципу дії, коливається від 0,5 до 4,5 кг. Відмінною рисою протипіхотних мін є велика чутливість їх до вибуху від зовнішнього впливу. Навіть зовсім нові міни вибухають від зусилля 2-5 кг, а ті, що пролежали значний час у ґрунті, можуть вибухнути від найменшого дотику до них. Найбільшу небезпеку являють металеві німецькі міни «S» , що досить добре збереглися і дотепер. Шпренгельна, чи вистрибуюча, міна «S» вибухає від натискання на так звані «вусики» підривника, що виступають над поверхнею ґрунту. Міна може вибухнути від найменшого дотику до підривника. Необхідно відзначити, що підривач і корпуса мін від тривалого впливу вологи і багаторазових змін температури значною мірою піддалися частковому руйнуванню, корозії. Особливо сильно дія цих факторів позначилася на підривачах. Вибухова речовина в мінах і підривачах не втратила здатність до вибуху дотепер, а навіть навпаки, внаслідок з'єднання з нею окислів металів, придбала підвищену чутливість до різних механічних і температурних впливів (поштовхам, ударам, вогню і т.д.). АРТИЛЕРІЙСЬКІ СНАРЯДИ З загального числа вибухонебезпечних предметів, що зустрічаються, до 50% складають артилерійські снаряди. Відомі випадки, коли виявляються навіть цілі склади артилерійських боєприпасів, де в значних кількостях збереглися споряджені артилерійські снаряди. На полях, у лісах, на заболочених ділянках місцевості зазвичай зустрічаються артилерійські снаряди, що не розірвалися, і снаряди невикористані, залишені на полі бою. За час перебування в ґрунті під дією вологи артилерійські снаряди сильно піддалися корозії й опірність механічним впливам їх підривачів різко знизилася. Вони стали надзвичайно чутливими і вибухають легко, навіть при незначних ударах, струсах і нагріванні. Причому саме стріляні, але невибухнувші снаряди найбільш небезпечні, тому що їх підривачі раніше, при пострілі, вже були піддані визначеним механічним впливам. Артилерійські снаряди складаються з металевого корпуса, спорядженого вибуховою речовиною, і підривача (див. малюнок). Варто мати на увазі, що снаряди навіть без підривачів (не остаточно споряджені) вимагають обережного обходження, тому, що наявність додаткових детонаторів і хімічна взаємодія з металом веде до утворення особливо чутливих до вибуху солей. Спроби витягти з таких снарядів вибухову речовину приведуть до підриву і нещасних випадків. Артилерійські снаряди завдають пошкодження як осколковою, так і фугасною дією. Оболонка їх зроблена зі сталі і споряджена різними вибуховими речовинами. Підривачі для снарядів бувають миттєвої і уповільненої дії. Фугасні снаряди дуже великих калібрів можуть мати донний підривач. Радіус поразки осколками артилерійських снарядів складає 300-500м. МІНОМЕТНІ МІНИ У великій кількості дотепер виявляються мінометні міни. З усіх вибухонебезпечних предметів, що зустрічаються, їхня частка складає до 30%. Мінометні міни становлять найбільшу небезпеку при поводженні з ними. Їхні підривачі по самій конструкції вкрай чутливі до впливів механічних поштовхів, ударів, а також до вогню і підвищення температури. У минулу війну застосовувалися осколкові, фугасні й осколково-фугасні міни. Усі ці різновиди мін по зовнішнім ознакам нічим не відрізняються одна від одної. За формою оболонки міни підрозділяються на каплеподібні, циліндричні і міни великої ємності. Оболонка їх складається з головної, циліндричної і хвостової частин. Власне, міна складається з корпуса, розривного заряду. Вона дуже чутлива до удару по підривачу і стабілізатору. У залежності від калібру міни бувають різних розмірів. Одним з різновидів мін, що застосовувалися у війну і також зустрічаються і являють небезпеку, є реактивні снаряди. Застосовувалися осколкові й осколково-фугасні реактивні снаряди. Вони містять всі елементи мінометної міни чи артилерійського снаряда, за винятком засобів запалювання, і складаються з двох основних частин: корпуса з головним підривачем і реактивної камери. Корпус споряджений вибуховою речовиною. АВІАЦІЙНІ БОМБИ Найбільш небезпечними по силі вибуху і важкими для знешкодження, з усіх вибухонебезпечних предметів, є авіаційні бомби. Ураження при вибуху авіаційних бомб походить від дії ударних хвиль, а також осколками. Відповідно характеру дії розрізняють авіабомби фугасні, запальні, освітлювальні, сигнальні. Калібр (вага) авіабомб, що застосовувалися у війну, коливався від 1 кг (осколкові і запальні) до декількох тисяч кілограмів (фугасні авіабомби). В даний час найбільш часто зустрічаються фугасні авіабомби вагою від 50 до 500 кг. Тільки в травні 1996 року в Одесі при ритті котловану під будинок були виявлені дві авіабомби. Основними елементами авіабомб є корпус, стабілізатор, спорядження (заповнення) і підривач. Корпус служить для спорядження бомби вибуховою речовиною і з'єднання всіх її елементів, а також для утворення осколків при вибуху. Корпуса фугасних і осколкових авіабомб споряджаються вибуховими речовинами, запальними речовинами і сумішами, що розвивають при горінні високу температуру (запальними речовинами). При бомбардуваннях з повітря деякі зі скинутих з літаків авіаційні бомби по всіляких причинах не спрацьовували під час падіння і у момент удару об землю. Одні заглиблювалися в ґрунт, інші залишалися на поверхні землі. Крім того, застосовувалися авіабомби з підривачами уповільненої дії і підривачами-пастками, спеціально розрахованими на спрацьовування через той чи інший час після скидання або під впливом зовнішніх впливів (струсу, переміщення і т.д.). У момент удару об перешкоду підривачі таких авіабомб приводилися в бойове положення. Таким чином, у залежності від причини відмовлення, а також від конструкції підривача, деякі авіабомби можуть через досить тривалий час спрацювати самовільно чи під впливом зовнішніх факторів. В усіх випадках такі авіабомби надзвичайно небезпечні. Радіус вражаючої дії авіабомб досягає до 1500 м. Знищення авіаційних бомб може проводитися тільки досвідченими, підготовленими для цієї мети фахівцями. РУЧНІ ПРОТИПІХОТНІ І ПРОТИТАНКОВІ ГРАНАТИ Протипіхотні ручні гранати призначалися для ураження живої сили противника на близькій відстані. Протитанкові гранати застосовувалися для боротьби з танками, для нанесення ушкоджень їм по найбільш уразливих місцях. Ручні протипіхотні гранати застосовувалися наступальні й оборонні. Протипіхотні гранати складаються з корпуса, розривного заряду і запала. Наступальні гранати іноді мали оборонний чохол. У гранатах з рукояткою механізм ударної дії і запал містяться в самій рукоятці (граната РГД-33). Вага ручних гранат коливається від 400 до 750 г, радіус убійної дії від 5 до 200 м. Протитанкові гранати по конструкції нічим принципово не відрізняються від протипіхотних гранат, але вага їх 1200 г, вага розривного заряду 760 г, радіус руйнівної дії 20 м. Протитанкові гранати — фугасні, ударної дії, вибухають у момент удару об перешкоду. У німецькій армії найбільше широко застосовувалися наступальні ручні гранати з дерев'яною ручкою і яйцеподібні. Усі вони - дистанційної дії. Вага гранат 220-500 г. При розриві гранати осколки корпуса зберігають убійну силу в радіусі до 10 м. Усі ці гранати дуже небезпечні, тому що по зовнішньому вигляді дуже важко визначити, споряджені вони чи ні. У ряді випадків залишилися гранати, які по тим чи іншим причинам не розірвалися. Протитанкові ж гранати особливо часто не розривалися при падінні на порівняно м'який ґрунт. Зі сказаного очевидна небезпека всякого дотику до виявлених гранат усіх типів. ПІДРИВАЧІ ДО РІЗНИХ БОЄПРИПАСІВ І КАПСУЛІ—ДЕТОНАТОРИ Необхідною складовою частиною, однієї з основних, у всіх розглянутих видах вибухонебезпечних, предметів є підривач. Підривач - це механізм, як правило, змонтований у металевому корпусі, призначений для підривання основного заряду вибухової речовини за допомогою детонації від первісного імпульсного вибуху самого підривача. Споряджаються підривачі дуже сильною високочутливою, так званою ініціюючою вибуховою речовиною, тому і самі підривачі дуже чутливі до всіх зовнішніх впливів (розбирання, удар, струс, нагрівання і т.д.). Тому, навіть будучи відділеними від основного заряду вибухової речовини, самі по собі підривачі становлять велику небезпеку і при вибуху можуть нанести серйозні поранення, а в окремих випадках і привести до загибелі людей. По способу дії підривачі застосовувалися ударні, дистанційні, натискної дії, натяжної дії, електричні, хімічні, вібраційні й інші. Капсулі-детонатори є складовою частиною багатьох підривачів, що безпосередньо містять в собі могутню ініціюючу вибухову речовину та капсуль- вогнезапальник і призначені для сприйняття впливу ударного механізму підривача чи іскри дистанційного порохового заряду і виклику імпульсного вибуху капсуля-детонатора. РАКЕТИ У війну застосовувалися в основному освітлювальні і сигнальні ракети. Вони використовувалися, відповідно, для освітлення місцевості і подачі сигналів. Ракети являють собою патрон, що складається з картонної гільзи з латунною підставою, порохового заряду, спеціальної речовини, призначеної для освітлення, і капсуля. Калібри ракет, що застосовувалися, були 24 і 26 мм. Довжина патрона 10 см. Ракети дуже схожі на патрони мисливської рушниці. Найбільш небезпечним елементом ракет є капсуль патрона. Випадковим ударом по капсулю можна розбити його і викликати постріл чи вибух ракети. Ракети дуже чутливі до вогневого впливу, навіть порівняно невисока температура може привести до загоряння пальної речовини, що міститься в них, і викликати дуже важкі опіки і пожежі. Іноді температурні впливи можуть привести до вибуху ракети. На полях колишніх бойових дій збереглися в більшості випадків невикористані ракети, частіше в упаковках, а також використані, але не спрацювавші. Проте і ті й інші дотепер зберегли свою здатність до запалення та вибуху і вони досі небезпечні. ПАТРОНИ Патрони, що виявляються, також небезпечні. Удар, нагрівання можуть викликати вибух патрона чи випадковий постріл. *** ЗАХОДИ ЗАПОБІГАННЯ ПІДРИВАМ З приведеної в попередньому розділі характеристики боєприпасів, що застосовувалися під час воєн і зустрічаються в районах минулих воєнних дій, видно, що майже усі вони зберегли високу здатність до вибуху і становлять серйозну небезпеку. Як не сумно але щорічно в Україні від необережного поводження, а також через зневагу правил поведінки при виявленні вибухонебезпечних предметів відбуваються випадки підриву, у результаті яких – каліцтва і навіть смертельні випадки. Аналіз усіх випадків показує, що переважна більшість з них була наслідком спроб, головним чином школярів, розрядити знайдені боєприпаси заради пустощів чи цікавості. Це переконливо показує, що тільки необережне і неправильне поводження з боєприпасами приводить до нещасних випадків. Що ж потрібно знати і твердо пам'ятати при виявленні вибухонебезпечних предметів? ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ: — зрушувати з місця, піднімати і кидати будь-які вибухонебезпечні предмети; — збирати і зберігати боєприпаси; — намагатися розряджати і розбирати їх; — нагрівати і бити чим-небудь по вибухонебезпечному предметі; — виготовляти з артснарядів різні предмети для особистих потреб (попільниці, мундштуки, трамбівки й інші); — використовувати заряди боєприпасів для розведення багать і освітлення; — приносити боєприпаси в приміщення, закопувати в землю, кидати в водойми чи колодязі; — збирати і здавати в металобрухт різні боєприпаси й інші військові предмети. Необхідно знати, що протягом усіх післявоєнних років на території колишніх воєнних дій у кожній області постійно протягом цілого року працювали групи підривників-саперів по розмінуванню й очищенню засмічених площ від вибухонебезпечних предметів. У випадку виявлення будь-якого предмета, навіть зовні схожого на вибухонебезпечний, варто відгородити місце його розташування й установити попереджуючі про небезпеку ясно видимі знаки з відповідними написами, наприклад: «Небезпечно! Міна!» чи «Не торкати! Небезпечно!», «Небезпечно! Снаряд!». Для огороджень можна використовувати дошки, жердини, коли, дріт, гілки дерев тощо. Варто установити охорону місця розташування вибухонебезпечного предмета і негайно сповістити про це керівнику підприємства, школи, у домоуправління, міліцію, у сільську раду. У свою чергу органи влади в терміновому порядку повідомляють у військкомат чи військову комендатуру, що зобов'язані вжити заходів для виклику фахівців-підривників із загонів розмінування. З метою попередження випадків підриву місцевого населення на вибухонебезпечних предметах в областях, районах, містах, селах, на підприємствах і будівництвах, у колгоспах і радгоспах, у РТС і МТС, у школах і інтернатах щорічно повинна проводитися роз'яснювальна робота. Огородження виявленого снаряда Рішенням місцевих органів влади (керівниками навчальних установ) до цієї роботи повинний залучатися актив з офіцерів запасу, учителів, керівників молодіжних громадських організацій. Силами цього активу протягом року проводиться опитування всього населення (установи) на предмет виявлення вибухонебезпечних предметів, а також роз'яснювальна робота про правила поведінки при виявленні боєприпасів. Роз'яснювальна робота повинна вестися систематично. Дуже важливо при цьому забезпечити повне охоплення населення (установи). Можна рекомендувати індивідуальні бесіди, читання лекцій, бесіди перед початком уроків, а також спеціальні заняття в школах і літніх таборах. Особливо важливо такі профілактичні заходи проводити перед початком канікул, особливо літніх. Особлива увага на роз'яснювальну роботу серед школярів повинна бути з боку батьків. Дуже важливо правильно організувати охорону вибухонебезпечних предметів до прибуття підривників. Провідний інспектор Житомирського РВ Управління ДСНС України У Житомирській області Я.О.Шантін dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...