Сільске життя > Друк > Залізня - село прифронтове
Сільске життя > Головна, Новини > Залізня - село прифронтове

Залізня - село прифронтове


11-08-2017, 09:58. Автор: ivanovskiy2013
Залізня - село прифронтове
Два роки тому під таким заголовком наша газета вже друкувала матеріал про життя-буття мешканців села Залізня Головенківської сільради Житомирського району. Тоді читачі дізналися, як тут на будинки та городи періодично падають снаряди, кулі, ракети з поруч розташованого полігона.

Реакція військовиків все ж відбулася - хоч приїхали та вивезли снаряди, що валялися при дорозі та в річці.

Водночас варто зазначити, що вибачень з приводу того, що у той же час на сусідню Головенку впало та розірвалося п'ять артилерійських набоїв, в результаті чого постраждали будинки та люди, і лише дякуючи щасливому випадку ніхто не загинув, редакція від міністерства оброни так і не отримала - лише відписку, мовляв, нічого про це не знаємо.

Тоді звідки було обстріляно село? Може, як це зараз часто говорить порошенкова пропаганда, тут варто було шукати «російський слід»? Тоді все сходиться: російські диверсанти обстріляли Головенку, потім прийшли вибачилися, поремонтували потрощені будинки, і знову зникли?

А потім знову проявили себе - обстріляли міст у селі Дениші? Бо ж наша «доблесна» «реформована» поліція до цих пір не може знайти той «російський слід», а говорити прямо, що то накоїли наші вояки з полігона, які є основними покупцями самогону у селах, що розташовані поруч, не дозволяє позиція приховування всіх недоліків, що існують у ЗСУ? Бо це, згідно канонів ідеології нинішнього тоталітарного режиму, «непатріотично».

Як би там не було, а за два роки ситуація у Залізні, яке все більше заростає порослями акації, лише погіршилася. Покращення життя від Порошенка селяни так і не дочекалися. Старі будинки занепадають, клуб, який був облаштований у колишній церкві, згорів до фундамента, фельдшерський пункт, чи не найгірший в районі, потребує добрячого ремонту. Школи, дитсадка, сільгосппідприємства тут немає з часів знищення сільради та колгоспу. На каменеобробному підприємстві, що використовує одне з колишніх будівель колгоспу на в'їзді в село, великого виробничого циклу побачити важко. Стабільно працює лише магазин, в якому пенсіонери купляють хліб та те, що дозволяє розмір іхньої «європейської» пенсії.

І все ж село має свою «родзинку» - його цілком можна вважали прифронтовим. От і у день мого приїзду туди поблизу, на полігоні, дзвінко гуркотів крупнокаліберний кулемет і йому в унісон «гупав» міномет. Тож, хто хоче відчути, в яких умовах проживають люди на лінії Східного фронту, можуть приїжджати до Залізні - антураж вам забезпечать військовики, а про небезпеку межування з військовим полігоном вам розкажуть місцеві жителі.

І все ж люди у Залізні живуть, терплять, за свої права не борються, і це означає, що їх все влаштовує. Але навіть важко уявити, скільки ще протримається це село, якщо нинішні «реформатори», за пасивності тих же селян, у Головенці знищать сільраду і зроблять її десь у Новогуйвинському чи Сінгурах?

Та Бог їм суддя...

Для редакції газети «Сільське життя» важливо те, що серед залізнянців живе багаторічний прихильник і передплатник «районки» Василь Романюк (на фото). Саме він виграв приз, що встановила редакція для передплатників нашого 77-річного видання. Йому дістався електрочайник. Це стало для нього приємною несподіванкою.

Отримавши приз з рук редактора, він дякував і за приз, і за жорстку позицію газети «Сільське життя» у боротьбі за майбутнє українського села, його громад та трудівників, які колись створили справжні багатства району, які роздерибанені у часи «незалежності».

- Кожне слово, надруковане у вашій газеті, я повністю підтримую. Лише з ваших сторінок і можна почути слово правди. Дякую вам за це, - сказав Василь Миколайович.

І ми дякуємо за добре слово. Тим більше, що воно від справжнього селянина з далекого від «цивілізації» села. Будемо намагатися «тримати марку» й надалі.

В.Івановський


Залізня - село прифронтове
Залізня - село прифронтове
Залізня - село прифронтове
dle
Вернуться назад