» » Чому я не голосував у першому турі


Чому я не голосував у першому турі

8-04-2019, 09:01
Переглядів 212
Чому я не голосував у першому турі
Як режим Порошенка позбавив мене права голосу

На виборчій дільниці

31 березня, як громадянин України, який має право голосу, я прийшов на виборчу дільницю, що розташована в Житомирі по вулиці Шевченка, 105-Б у приміщенні середньої школи № 24 - чи то як вона називається зараз по-модньому, по-реформаторськи, по-європейськи - екологічний ліцей № 24.

Хоча всередині все було знайомим ще з радянських часів у дні голосування - дільнична виборча комісія у вестибюлі школи видавала бюлетені, поруч розташовувалися кабіни для голосування та урни. Саме так відбувався тут процес волевиявлення народу, саме тут я віддавав свій виборчий голос з далекого 1982 року, коли моя сім'я у радянські часи отримала безкоштовну квартиру у сусідньому будинку, а нинішній ліцей ще був у вигляді котловану, з якого протягом року й виросла та будівля двадцять четвертої школи, що добре відома вже кільком поколінням житомирян.

Того дня я думав, що сам процес голосування займе, як завжди, кілька хвилин, після чого мав намір поїхати на дачу. Але сталося не так, як хотілося.
Проблеми почалися з того, що член ДВК, що видавала бюлетені для будинку, де я прописаний (чи як-то по-модньому, по-європейськи - зареєстрований), довго шукала моє прізвище у списках, кілька разів звірялася з паспортом, проте … так його й не знайшла.

Підійшла заступниця голови ДВК К.Товстуха і повідомила, що проголосувати я не зможу, оскільки не включений до списку виборців, який складає Державний реєстр виборців. Без будь-яких варіантів.

Про порушення свого Конституційного та законного виборчого права повідомляю до поліції за телефоном 102. "Повідомлення прийняте, очікуйте на приїзд поліції", - почув у відповідь. На цій же дільницю ще одна жінка не знайшла себе у списках, вона також зателефонувала на 102.

Чекаємо. За сорок хвилин прибув наряд патрульної поліції. Розібравшись у ситуації, капітан з управління патрульної поліції Костянтин Павлюк авторитетно заявив: щоб ми проголосували потрібно негайно їхати до окружного адміністративного суду і на основі його рішення можна буде внести нас до списку виборців, щоб ми проголосували.

Зібралися їхати. Але мені прийшла в голову думка, що потрібна підстава, щоб у суді прийняли нашу заяву. Подумавши, капітан також погодився з цим. Знайшли голову ДВК, щоб дав нам відповідну довідку. Він спочатку заявив, що подібних довідок він надати не може. Проте все ж написав та підписав документ, чому ми не можемо проголосувати.

Суди

Колись у "погані" радянські часи існував один суд - народний. Він так і називався, і розглядав усі справи. Зараз, в результаті "реформ", розвелося цих судів, як собак нерізаних: районний місцевий, апеляційний, адміністративний, господарський, антикорупційний, військовий… І скрізь сидять "трутні", яким платиться величезна зарплата, ще більші кошти на їхнє утримання: від охорони до офісної техніки, від меблів до євроремонтів.

Добре пам'ятаю, як у 80-ті роки минулого століття у тодішньому найвищому органі влади - обкомі партії - сидів за столиком один сержант міліції, який вдень розгадував кросворди, і пропускав усіх до будь-яких посадовців, а на ніч закривав двері на засов. Все. Більше ніде: ні в прокуратурі, ні в судах, ні в органах влади, ніякої міліції не було - йди до кого хочеш.

І от, після двадцяти восьми років "демократизації" нашого суспільства, куди не сунься - скрізь сидять озброєні поліцаї, змонтовані металошукачі та міцні турникети, проводиться фейсконтроль тощо. Так не пройдеш: куди? навіщо? Скрізь відеокамери, пропускна система. Дармоїдів ще більше. І між іншим утримують їх за гроші народу, від якого вони оберігають недоторкані тіла своїх босів.

От і у адміністративному суді поліцай записав наші паспортні дані, пропустив через металошукач і направив до канцелярії. Там у великій залі, де у робочий день висиджують десятка півтора канцеляристок, знаходилася одна дамочка, яка повідомила, що … адміністративний суд такі справи не розглядає і направила нас до Корольовського (вже не народного) райсуду.

Згадавши "незлим тихим словом" поліцейського капітана, який, як бачимо, "розрулює" ситуацію на дільницях в день голосування, сам не знаючи це виборче законодавство, ми поїхали до райсуду - до Будинку правосуддя (так воно називається), де колись і знаходився обком партії.
Там на вході все теж у турнікерах. Сидить поліціянтка. Причому сидить на тому ж місці, де колись сидів сержант міліції, тільки тоді вестибюль абсолютно був вільним, а не захаращеним різними пропускними системами, як зараз.

У Корольовському суді нас, бажаючих проголосувати, також очікував "прольот". Жіночка з канцелярії нам пояснила, що подібні заяви до суду можна було подати аж у четвер. А так - пізно, термін прострочений.

Поліція

Зрозумівши, що нинішній режим позбавив мене права голосу, я поїхав до Житомирського відділу поліції, щоб подати заяву. У ній виклав ситуацію, і попросив знайти винуватця та покарати належним чином.

Офіцер чергової частини заяву прийняв, видав талон-повідомлення, але відразу сказав, що вони переправлять моє звернення до територіальної виборчої комісії.

Все. Було зрозуміло, що "реформована" режимом Порошенка за американським зразком українська поліція працює ще гірше, ніж знищена міліція. Тоді більш серйозно ставилися до подібних звернень. Тому ще раз переконався, що голосувати проти Порошенка - це мій обов'язок, а тому розпочав боротьбу за право голосу хоча б у другому турі.

Знову - суд

Наступного дня знову навідався до Корольовського суду, щоб подати заяву про внесення мене до списку виборців.

Знову охорона, турнікет, народу вже значно більше.

Згадую цей же суд років двадцять тому. Так, щоб здати заяву до канцелярії тоді потрібно було вистояти чергу у три-чотири чоловіка і вирішувалося це питання, максимум, за п'ятнадцять хвилин. А то й менше. Скажіть мені, панове "реформатори", чому зараз, після ваших широко розголошених "реформ" судової системи здати заяву до районного суду (повторюю - вже не народного) потрібно вистояти в черзі півгодини?

І це при тому, що всі процедури після "реформ" дуже "спрощені", що всі вони підлаштовані нібито під людей, що все ком'ютеризовано та інтернетизовано, що у канцелярії суду у трьох кімнатах висиджує півтора десятка "слуг народу"? Чому при цьому заяви приймає лише одна людина, через що черга у коридорі сягає десяти чоловік? Невже не можна знайти більш оптимальну організацію роботи канцелярії?

Гаразд. Це так - емоції. Хоча вони виникають у будь-якої людини, яка має можливість порівнювати, що було, і що зараз маємо.

Найцікавіше - у Державному реєстрі виборців

Розуміючи, що на поліцію та суд сподівання не дуже високі, щоб все ж отримати можливість проголосувати у другому турі, вирішив навідатися до Відділу ведення державного реєстру виборців Корольовської райради.

Її будівля, до речі, зараз ремонтується і пройти та знайти відділ ведення реєстру виборців нелегко. Дивлячись, як будинок термосанують утеплювачем товщиною до двадцяти сантиметрів, можна зробити висновок, що кошти сюди "вбухані" солідні, а тому "відкати" до кишень чиновників також чималі. Йде типове розкрадання бюджетних коштів у часи режиму Порошенка - найбільше саме через будівельно-ремонтні роботи. І реформовані правоохоронці цього "не бачать". Чи не тому, що й самі в долі?

Та це - сумна "лірика" наших сучасних українських реалій. Повернемося до реєстру виборців.

Відділ розташований у трьох кімнатах і працює попри будівельно-ремонтний "гармидер" всередині та зовні приміщень. В одній з них, на двох службовців-жіночок, мене прийняли і почали розбиратися: чому я зник зі списку виборців ДВК, що десятиріччями розташовується у середній школі № 24 і де я голосував 37 років - поки не настали лихі часи "реформаторів" на чолі з Порошенком.

Жіночка уважно вивчила мій паспорт і почала шукати відповідь через ноутбук та інтернет.

Дійсно, мене у списках немає - факт беззаперечний. Але куди я зник?

Ви не повірите, але я, виявляється, за даними бази Державного реєстру виборців зараз зареєстрований … аж у Вінницькій області! Точніше - у Калинівському районі, у селі Польова Лисіївка, на вулиці Лесі Українки, будинок № 6. Всі мої дані повністю співпадають, лише число дня народження не співпадає на сім днів.

Як я там опинився - ніхто з присутніх сказати не міг. Вирішили, що потрібно мені написати заяву, щоб перенести мене назад до Житомира до ДВК у двадцять четвертій школі.

Набрала чиновниця відповідну заяву і хотіла, щоб я швиденько підписав її і питання буде вирішене. Та я, несподівано для жіночки, вирішив сфотографувати ту заяву. Вона збентежено пішла до начальника відділу Ірини Терещук, з якою і повернулася.

Начальниця сказала написати іншу заяву - просто про внесення мене до списку виборців. Відчувалося, що моя випадкова обізнаність про реєстрацію у Лисіївці та ще й Польовій у сусідній області їх дуже збентежила. Причому збентежила так, що вони вдвох ніяк не могли правильно набрати на комп'ютері заяву для мене - чотири рази плутали паспортні дані і переписували.

Потім І.Терещук у своєму кабінеті мені пояснювала, як недосконало працює система Державного реєстру виборців, а внесені порошенковими депутатами зміни до законодавства призводять до подібних казусів.

Сумні висновки

Ось як працює нинішня структура Державного реєстру виборців, яка існує у всіх районних радах в Україні. Колись, знову ж таки, у "погані" радянські часи, коли не було цієї структури, як не було й комп'ютерів та Інтернету, а люди були зовсім іншого гатунку, все було набагато простіше: списки уточнювали самі члени ДВК, а якщо когось пропустили, то рішенням ДВК їх вносили у списки і давали можливість проголосувати.

Так працювала радянська виборча система, яка функціонувала для людей. Зараз ситуація інша. Виборча система створена для того, щоб надати право купі мерзотників при владі повторно дорватися до "корита" і продовжувати грабувати цей народ і казково збагачуватися за наш рахунок.

І, не сумніваюся, що став жертвою фальсифікацій нинішніх виборів саме по лінії держреєстру виборців, бо їх існує чимало.

Але чи можна довести ці фальсифікації при існуючій "правоохоронній системі"? Звичайно - ні. Всі ці "правоохоронні" структури, яких також наплодили чимало, повністю працюють на головного олігарха України.

Може колись ми про все дізнаємося. А поки вбачаю своїм обов'язком прийти на другий тур голосування на виборах Президента і висловити своє негативне ставлення до мерзотника, який довів нашу державу "до ручки". Якщо, звичайно, його прихвосні повернуть мені право на голосування.

В. Івановський
dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...