» » Протоієрей Дмитрій: "Бережіть істинну православну віру і не піддавайтеся на провокації"


Протоієрей Дмитрій: "Бережіть істинну православну віру і не піддавайтеся на провокації"

21-02-2019, 11:12
Переглядів 627
Протоієрей Дмитрій: "Бережіть істинну православну віру  і не піддавайтеся на провокації"
Благочинний Житомирського районного округу УПЦ протоієрей Дмитрій:

"Бережіть істинну православну віру і не піддавайтеся на провокації"


Останні події у православному житті Житомирського району та України в цілому викликають значну увагу зі сторони читачів газети "Сільське життя". Абсолютна більшість з них виступають проти тих провокацій, що організовуються нині діючою владою проти істинного православ'я, і виражають обурення діяльністю провокаторів, які паплюжать віру їхніх батьків і дідів. Дехто просто не розуміє, що ж відбувається, і порівнюють це з діями більшовиків сто років тому, про що вони чули від своїх бабусь. Тоді також відбувалася антицерковна пропаганда, силоміць захоплювалися храми, а священики відправлялися у заслання або каралися смертю.
Про нинішні лихі часи істинної віри в Україні, про боротьбу за душі людей від розколу та гріха, про відстоювання честі та гідності Української Православної Церкви, днями відбулася розмова кореспондента газети "Сільське життя" з митрополитичим протоієреєм, Благочинним Житомирського районного округу УПЦ, настоятелем храму Святих Кирила і Мефодія у селі Скоморохи Дмитрієм Новіцьким:



-Отче Дмитрію, розкажіть, будь-ласка, що відбувається у православному житті після намагань влади створити ще одну церковну структуру?


-По-перше, хочу сказати, що не всього хочуть люди, чого хоче влада. Я це знаю не лише як священик, а й як українець з дідів-прадідів, який живе в Україні, говорить українською мовою, думає по-українськи, а тому, як істинний патріот, я відстоюю канони істинного православ'я. Вважаю, що нав'язувати комусь свою позицію, своє бачення з будь-якого питання нашого багатогранного життя недоречно, особливо, якщо це стосується життя церкви. Для цього потрібно хоча б розуміти, що таке церковне середовище.

Варто нагадати, що Церква - це тіло Христове. У ній не може бути нічого зайвого, окрім Христа. Якщо ми говоритимемо, що той ворог, а той - ні, це неправильно. Бо Господь прийняв муки за всіх нас.

Дійсно, в Україні є люди, які не поділяють погляди нинішньої влади на внутрішній розвиток та закордонні орієнтири, але називати їх ворогами не варто, бо в демократичній державі це нормальне явище. Завдання ж церкви при цьому - привести душі людей до Спасіння.

Стосовно створення ще однієї церковної структури, то я вважаю це недоречним, оскільки в Україні вже 1030 років існує істинна Українська Православна Церква, яка пройшла зі своїм народом всі випробування, які надіслав нам Господь для очищення наших душ.

Наша територія у різні часи належала до різних держав, за свою багатовікову історію православ'я пережило чимало гонінь та утисків, але істинна церква завжди була зі своїм народом, опікувалася його духовним життям і у найстрашніші періоди для вірян була центром єдності народу, міцним підгрунтям для становлення та розвитку української нації.

У кожному селі церква була і є осередком духовного життя, там хрестилися і відспівувалися наші предки, туди йшли з радістю й смутком наші віряни, там всі разом відзначали наші свята, і давно вже церковне життя тісно переплелося з українськими народними традиціями. Дану місію виконує й нинішнє покоління священнослужителів, за що їх цінують наші земляки.

То ж, УПЦ виконала і виконує у повній мірі те завдання, що поклав на нас Господь, і довела право на своє існування. А тому, на мою думку, цю єдність церкви і народу, навряд чи вдасться порушити нинішнім політиканам, яких, через їхні діяння, народ швидко забуде, а Церква Христова існуватиме вічно. Бо ми служимо Господу і людям, а не політикам-тимчасовцям, які мають намір перетворити церковні приходи на агітаційні пункти своїх передвиборчих штабів.
Скажемо прямо, що така позиція УПЦ не подобається нинішній владі.

Останнім часом, з наближенням до виборів, провладні ЗМІ все частіше навішують ярлики клірикам УПЦ "агентів ФСБ", що ми нібито маємо "погони під рясами", що ми "виділяємо гроші на війну в Донбасі", що є "церквою держави-агресора" тощо. При цьому ніякого підтвердження цим обвинуваченням не надається. Це ще раз підтверджує відверту брехливість і непорядність наших опонентів.

Якщо я, наприклад, народився в Україні, служив у Збройних силах України, давав присягу народові України, опікую наших захисників, служу в релігійній громаді 22 роки і своїми руками зводив храм, який зараз є одним з найкращих в області, то як можна мене назвати "московським попом" чи "прислужником держави-агресора"?

Таке можуть говорити лише пропагандисти збанкрутілого режиму, яким потрібно створити уявного ворога в свідомості людей, щоб прикрити своє банкрутство у боротьбі зі справжнім ворогом та відволікти увагу народу від проблем, що породжені за час їхнього правління. А використання таких термінів стосовно пастирів, які присвятили своє життя служінню народу, а не політичним догмам, взагалі вказує на неврівноважений психічний стан тих, хто використовує цей образливий лексикон.

Оскільки жодних доказів тих звинувачень не представлено, то це те, що зараз називається "фейком". Більше того, факти говорять зовсім про інше.
Наша паства знає, що ми живемо на українській землі, п'ємо українську воду, молимося за український народ, і якщо нами хтось керує, то тільки Київ, де знаходиться наш предстоятель Блаженніший митрополит Онуфрій. Ми визнані усіма православними помісними церквами світу і є канонічною структурою, яка вірно служить Христу.

До речі, ми маємо набагато більше канонічних прав, ніж новоутворена структура, у яку нинішня влада мріє загнати наш народ, і майбутнє якої викликає великий сумнів.

-А чому Українську Православну Церкву очолює митрополит, а не патріарх?

-Так склалося історично. І треба сказати, що з 14 помісних православних церков лише 5 мають патріархів, а інші - митрополії, як, наприклад, Польська Православна Церква чи Православна Церква Чешських та Словацьких земель. Але це не принижує їхньої ролі серед церков-сестер, ми всі рівні, як і наша місія перед своїми народами.

УПЦ - велика самодостатня церква, яка має всі необхідні можливості для вірного служіння Христу, яке розпочалося з купелі Рівноапостольноного князя Володимира. І ми дякуємо Богу, що ми є прямими нащадками тієї віри, і що маємо можливість підтримувати цю віру в душах людей.

А, повертаючись до теми нашої розмови, хочу сказати, що у мирському житті ми керуємося Конституцією України та іншими законами.

Так, стаття 35 Конституції наголошує, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Там же вказано, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.

Це означає, що будь-яке втручання у дану справу державних службовців є злочином, за яким рано чи пізно доведеться відповідати. Не говорячи вже про кару Божу, яка їх також не мине.

Хочу додати, що наша діяльність також заснована на вимогах закону "Про свободу совісті та релігійні організації", а тому є правомірною й з юридичної точки зору.

Тому єдиним мотивом нинішніх гонінь на нашу церкву можуть бути лише політичні вподобання, а також наша принципова відмова брати участь у політичних ігрищах.

На прикладі своєї релігійної громади, до складу якої входять жителі селища Озерне та села Скоморохи, можу сказати, що ми молимося за мир в Україні, за її територіальну цілісність. І коли ми благословляємо наших воїнів перед поїздкою на південний схід, то ми не благословляємо їх вбивати, а благословляємо на те, щоб вони вижили там і повернулися живими і здоровими до своїх рідних та близьких, щоб війна нарешті припинилася. З цією ж метою ми освячуємо їхню зброю та техніку.

Я особисто їздив у зону бойових дій, відвозив одяг, продукти харчування, техніку, що були зібрані нашою релігійною громадою та єпархією і ніс Слово Боже до наших захисників. Тому це ще раз засвідчує, що ми живемо життям наших вірян і допомагаємо їм вистояти у нелегкі часи.
До речі, Житомирська єпархія надала суттєву допомогу нашим воїнам: і автомобіль, і медикаменти, і засоби захисту, і продукти харчування тощо. Тобто виконувалися всі прохання волонтерів. Вони максимально задовільнялися. Наші священики і паства брали у цьому активну участь. Тому Бог суддя тим, хто розпускає брехню про те, що ми "служимо країні-агресору". Справжні воїни знають, хто ми є. Інша річ, що ми не піаримося на людській біді, а робимо все тихо, правильно і за законами Божими.

-А що зараз відбувається у православному житті Житомирського району, де, як відомо, діють 26 релігійних громад УПЦ?


-Я можу сказати, що зараз відбувається великий тиск зі сторони районної влади на сільських голів та керівників інших гілок влади, щоб змусити їх вплинути на позицію священиків та місцеві релігійні громади - піти в розкол і створити осередки провладної ПЦУ. Але, слава Богу, у очільників громад вистачає розуму не влазити у цю авантюру.

У нас нещодавно відбулося зібрання священиків Житомирського районного благочиння, де не було озвучено жодного прізвища очільника територіальної громади, який взяв би гріх на душу і почав допомагати владі нищити істинну православну церкву.

Тоді провокатори від влади пішли іншим шляхом. Вони почали використовувати так званих "активістів", більшість з яких є агітаторами районного передвиборчого штабу одного з кандидатів у президенти, які й почали свою "чорну справу", проводячи різні зібрання - нелегітимні і незаконні, бо, як правило, на них присутні не прихожани місцевої церкви, не члени релігійних громад, а сторонні особи, які проживають на території даного населеного пункту.
Ми з повагою ставимося до всіх людей, але зараз чомусь надається право вирішувати долю церкви тим, хто до неї не ходить і навіть не знає батюшку. Це - неправильно. У законі прописано, що лише члени релігійних громад мають право вирішувати долю церкви. Для цього закон розділяє поняття "територіальної громади" і "релігійної громади". І це дуже важливо. А організатори провокацій на місцях просто свідомо підміняють ці поняття, оскільки знають низьку правову обізнаність населення.

Так можна заборонити будь-яку конфесію, наприклад, католиків чи протестантів, бо їхній керуючий центр знаходиться за кордоном. Але проти них провокацій не влаштовують, бо вся енергія ненависті спрямована саме на УПЦ. Це, безумовно, політичне замовлення для досягнення передвиборчих цілей.

-Отче Дмитрію, поясніть нашим читачам, за церковними канонами - це розкол?

-Так. Це - розкол. І це повинні розуміти ті, хто йде на такий страшний гріх, а також про його наслідки для них. Я застерігаю від підміни церковних канонів політиканством. Це - різні речі і їх потрібно чітко розрізняти.

Також варто додати, що метою організаторів наступу на істинну віру є не лише розкол православної церкви, а й розкол у суспільстві. Декому дуже потрібен розбрат серед людей та у їхніх душах напередодні виборів, і, як бачимо, вони не зупиняються ні перед чим, щоб досягти своїх політичних цілей.

На жаль, підігрують їм у цьому й багато засобів масової інформації, особливо - телебачення. Вони так опрацьовують свідомість людей, що у декого виникає сумнів: а чи у ту церкву я ходжу, чи тому Богу молюся? Це - найстрашніше.

Паралельно створюється й негативний імідж нашому духовенству - про нібито їхню "антиукраїнську позицію", про "п'яту колону" тощо. Але ті, хто регулярно ходить до церкви і добре знає свого батюшку, то у них таких думок не виникає, а викликає лише обурення цією брехнею, яку розповсюджують місцеві прислужники різних політиканів-тимчасовців.

- Святий отче, зрозуміло, що ті "збори", що проводяться місцевими "активістами", то є лише першим кроком. Затим постане питання про церковне майно. Як це питання унормовано законодавством?


- Всі повинні розуміти, що у мирському житті кожна релігійна громада - це юридична особа, що зареєстрована належним чином у державних органах, має свій статут і майно. Тому кожен храм, будівлі, земля під ними - це власність релігійної громади і зазіхати на них хтось зі сторони не має права.

На жаль, наші опоненти зазвичай підміняють закон "політичною доцільністю", а правоохоронні органи у цьому недостатньо вимогливі до них. Тому православні релігійні громади мають бути готовими захищати право на свою власність. І тут єдність пастви і священика може стати вирішальною.

Тому я застерігаю різних провокаторів від радикальних дій. Досвід гонінь на нашу церкву у сімнадцятому та двадцятому століттях доводить, що православний люд вміє захищати свій храм Божий.

Звертаючись до нашої пастви, я хочу сказати, що для прихожан і священиків нинішні навколо церковні події - це перевірка сили нашої віри, стійкості наших переконань, а тому я переконаний, що ми цей іспит витримаємо і станемо ще згуртованішими у нашій святій справі.

І взагалі, на мою думку, церкву має реформувати лише сама церква. Ми ж не беремося за реформу освіти чи медицини. Цим мають займатися фахівці. Так само і в церковному питанні, втручання у яке дилетантів може лише нашкодити. Що ми зараз і спостерігаємо.

-Дехто з прихильників нової "політичної церковної структури" заявляють, що кошти на реконструкцію чи побудову нового Храму Божого здавало все село, а тому зараз люди мають вирішувати, до якої церкви він має відноситися.

-Це - зовсім невірна позиція. По-перше, кілька десятків місцевих "активістів", що відстоюють політичні цілі своїх угруповань, це далеко ще не все село. По-друге, люди здавали гроші на побудову чи ремонт Храму Божого саме Української Православної Церкви. Це й зроблено. І юридично належним чином оформлено. Причому, коли добровільно здавалися гроші на церковні потреби, то ніхто не ставив умови, що хтось має право визначати приналежність храму, якщо влада організує ту авантюру, що організована зараз.

До того ж варто зазначити, що вже тоді існувала УПЦ Київського патріархату, то ж люди вже тоді зробили свідомий вибір стосовно нашої церкви.

Тому, якщо хтось бажає ввійти до нової церковної структури, що створена владою, то нехай проходить таку ж процедуру: реєструють свою релігійну громаду, домагаються виділення земельної ділянки, будують свій храм і діють згідно закону. Ми ж у їхні справи не втручаємося, як наша церква не втручалася у діяльність інших конфесій протягом століть. А зазіхати на наші храми, деяким з яких вже понад сто років - це незаконно, і просто не по-людськи. Добрі справи так не починають, на ненависті та розбраті нічого доброго не створиш.

Яскравим прикладом всього цього є останні події в селі Сінгури. Спочатку там релігійна громада Свято-Хрестовоздвиженського храму на своїх зборах висловила свою одностайну підтримку єдності УПЦ та її предстоятелю Блаженнішому митрополиту Онуфрію. А вже за день були організовані "збори громади", на яких були присутні жителі цього населеного пункту, яких аж ніяк не назвеш членами релігійної громади. Це були частково посадово залежні від влади громадяни, частково політично заангажовані люди, частково одурманені пропагандою селяни, які так і не розуміють, що таке УПЦ чи ПЦУ? Та й навіть за цих обставин у цьому добре організованому фарсі одностайності не було. Я там був, все бачив, виступив, але організатори, як вони кажуть, "підтягнули" туди стільки "статистів", щоб мати більше голосів для "протоколу".

Але релігійна громада Свято-Хрестовоздвиженського храму, на чолі з настоятелем ієреєм Вадимом, знає ціну цього "зібрання", знає свої права, а також має рішучість у відстоюванні цих прав. Релігійна громада УПЦ продовжує свою Божу справу і молиться за мир та спокій не лише у своєму селі, а в усій Україні, за Божу благодать для всіх нас, яку отримує той, хто відвідує цей та інші храми, хто живе за законами Божими. І якщо ми живемо в демократичній державі, яка пропагує європейські цінності, то ця держава має забезпечити це волевиявлення громадян.

А тих, хто йде проти істинної церкви, проти Бога, того чекає кара Господня. Згадайте, як сто років тому ті, хто рушив храми, знищував священиків, самі потім згинули під час сталінських репресій 30-х років.

Таке ж "пропагандистське шоу" антицерковного спрямування відбулося й у селі Двірець, де настоятель Свято-Вознесенського храму протоієрей Георгій разом з релігійною громадою продемонстрували рішучість у відстоюванні своїх прав. То ж, нехай ніхто не думає, що хтось може нас залякати чи змусити відректися від справи Божої. І які б ярлики нам не навішували політикани, наші священики та прихожани - це справжні патріоти України, які бажають всім нам лише добра. Більше того, у своїх молитвах на кожній службі ми молимося й за нинішню владу, в тому числі й за президента, навіть якщо декому з прихожан не подобається його діяльність.

До речі, такі ж нічого не варті для релігійної громади Свято-Успенського храму "збори" були проведені й в Озерянці. Увесь цинізм тієї акції полягає в тому, що про це навіть не попередили отця Василія, який у той час був на похованні.

-Скажіть, ви, як Благочинний Житомирського районного округу, можете сказати, чи є серед нашого духовенства ті, хто має намір податися до нової церковної структури?

-Однозначно - ні. У нашому районі про таке бажання жоден зі священиків не заявляв. Всі розуміють, що це все тимчасове явище, штучно створена "піна", що сплине відразу після виборів. Вона спланована саме під вибори поспіхом: у грудні - "об'єднавчий собор", у січні - розрекламований на телеканалах та білбордах "томос", а у лютому - пропагандистські акції на місцях у вигляді "зборів" з відповідним "одобрямсом". У людей зі здоровим глуздом відразу виникає питання: хіба ж така визначна справа як створення "єдиної" та "незалежної" церкви робиться так поспіхом, та ще з фальсифікацією, ненавистю та брехнею?
Наше духовенство демонструє свою відданість матері-Церкві. Так, на своєму зібранні священики Житомирського районного округу одностайно виразили підтримку настоятелю УПЦ Блаженнішому митрополиту Онуфрію.

То ж ми залишаємося в лоні Української Православної Церкви.

-Отець Дмитрій, що можете сказати нашим землякам у ці "мутні" часи?

-Хочу запевнити, що Українська Православна Церква на чолі з Блаженнішим митрополитом Онуфрієм, Житомирська єпархія на чолі з правлячим митрополитом Никодимом, кожен священнослужитель гідно виконують свою місію перед Господом та перед народом. Впевнений, що ми разом гідно переживемо ці непрості часи, очистимося від випадкових людей, зміцнимо віру в істинне православ'я і поповнимо літопис нашої церкви ще багатьма добрими справами.

Закликаю нашу паству до єдності, не піддаватися на провокації, всіляко підтримувати своїх священиків і молитися за мир, за краще життя в Україні. Хай Господь береже і наставляє кожного з нас!

- Дякую за розмову.

Сергій ЮРЧЕНКО
Протоієрей Дмитрій: "Бережіть істинну православну віру  і не піддавайтеся на провокації"

Ось такий православний храм-красень Святих Кирила і Мефодія у селі Скоморохи отець Дмитрій разом з паствою збудували власними руками, не зазіхаючи на споруди інших конфесій.
Протоієрей Дмитрій: "Бережіть істинну православну віру  і не піддавайтеся на провокації"
dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...