» » Велич їхньої Перемоги не згасне у віках!


Велич їхньої Перемоги не згасне у віках!

30-12-2017, 15:39
Переглядів 392
Велич їхньої Перемоги не згасне у віках!
31 грудня 1943 року місто Житомир було звільнено від німецько-нацистських загарбників. У ті новорічні дні села Житомирського району зустрічали воїнів-визволителів Червоної Армії.

На початку осені 1943 року вже третій рік тривала Велика Вітчизняна війна. Червона Армія продовжувала звільняти рідну землю від німецько-фашистських загарбників.

З вересня 1943 р. бої точилися вже на рубежі Дніпра, а з початком листопада перемістилися на територію Житомирщини. Протягом семи днів ударне угрупування 1-го Українського фронту під командуванням генерала Ватутіна пройшло понад 130 км і 12 листопада вийшло на околиці Житомира. Хоча місто й було підготовлене до тривалої оборони, німецький гарнізон опинившись у напівоточенні швидко залишив місто.

Відхід основних сил прикривали лише ар'єргардні групи, які вели бої до пізнього вечора 12 листопада. У визволеному Житомирі радянські війська захопили значну кількість трофеїв у вигляді озброєння, бойової техніки, складів продовольства та амуніції. Успішно просувалися вперед і частини 60-ї та 13 -ї армій, які 15 листопада визволили Малин, а 16 листопада - Коростень та Овруч.

В ході Київської наступальної операції військ 1-го Українського фронту було створено важливий стратегічний плацдарм для подальшого наступу на Правобережній Україні. Німецьке командування ще раз спробувало переломити хід подій на свою користь. Після того як спроби пробитися до Києва з півдня не принесли успіху, центр зусиль було перенесено на житомирсько-брусилівський напрямок. Тут зосередилось контрударне угруповання противника в складі 15 дивізій, в т. ч. семи танкових і однієї моторизованої. Воно налічувало до 800 танків і понад 2 тис. гармат та мінометів. Не встигнувши як слід закріпитися радянські війська під Житомиром вже з 13 листопада змушені були перейти до оборони.

Малочисельні, та виснажені багатомісячними боями, війська 60-ї армії під командуванням генерала Черняховського , на яку було покладено оборону Житомира, не могли довго протистояти танковій армаді противника. Надвечір 18 листопада Житомир було оточено, в кільці опинились три стрілецькі та дві кавалерійські дивізії. Наступного дня, за наказом командуючого фронтом Ватутіна, радянські частини залишили місто. Війська, що вирвались з оточення, зосередились в районі сіл Високе та Забріддя.

Запеклі бої на житомирському напрямку тривали понад 40 днів, і увійшли в історію війни як одні з найбільш драматичних. Стійка оборона радянських військ на "Рубежі мужності" дала змогу зосередити резерви та підготуватись до нового, більш потужного наступу.

У ході Житомирсько-Бердичівської наступальної операції, що тривала з 24 грудня 1943 по 12 січня 1944 р., було очищено від ворога майже всю територію області - в тому числі й села Житомирського району. Місто Житомир було визволено, вдруге, 31 грудня 1943 року.
Велич їхньої Перемоги не згасне у віках!
Велич їхньої Перемоги не згасне у віках!
Велич їхньої Перемоги не згасне у віках!
Велич їхньої Перемоги не згасне у віках!
Велич їхньої Перемоги не згасне у віках!
Велич їхньої Перемоги не згасне у віках!

Чи є у вас гідність, земляки?

Про запеклі бої за села нашого району свідчать численні братські могили, пам'ятники, обеліски, що встановлені на місцях загибелі солдат-визволителів Червоної Армії. Їхній подвиг можуть забути чи скривдити лише справжні мерзотники, які на догоду нинішнім виродкам при владі, за командою господарів з Вашінгтона та переможеного Берліна, роблять все, щоб принизити значення тієї Великої Перемоги. Не марно ж Інститут нацпам'яті, який по суті є Гадюшником міжнаціонального розбрату, вже офіційно пропонує ліквідувати свято Великої Перемоги - День 9 Травня.

А у Житомирі нацистські недобитки, що повилазили зі схронів історії, вже ліквідували назви вулиць, що носили імена тих, хто боровся з нацизмом у 1941-1945 роках, визволяв нашу землю - генералів Ватутіна, Черняховського, Баранова, Москаленка, Леселідзе, маршалів Жукова, Рибалка, Конєва, підпільників Шелушкова, Бородія та ін. На жаль, цим же відзначилися й багато сільрад району.

А як можна ставитися до тих фактів, що під час проведення Днів села, організатори, які за командою нинішньої влади переписують у сценаріях назву Великої Вітчизняної війни та Другу світову війну, пропонують вшанувати пам'ять загиблих в АТО, "забуваючи" при цьому про загиблих у тій страшній війні воїнів, які віддали своє життя, визволяючи їхнє село, а також про земляків що склали голови у боротьбі з німецьким нацизмом та їхніми прихвоснями? Це, наприклад, було в селі Слобода-Селець. І в Млинищах, хоча пам'ятник загиблим визволителям там знаходився за два десятки метрів від місця святкового дійства.

Куди ми йдемо? Схаменіться люди! Чи є у вас хоч крихта гідності, земляки? Не будьмо христопродавцями, які ладні на догоду тимчасовцям при владі по кілька разів переписувати нашу історію, найсвятіші її сторінки.

Вічна слава справжнім героям, які визволили нашу землю у 1943, 1944 та 1945 роках! Хай відсохне рука тому, хто шельмує їхню пам'ять!
Велич їхньої Перемоги не згасне у віках!
Велич їхньої Перемоги не згасне у віках!
Велич їхньої Перемоги не згасне у віках!
Велич їхньої Перемоги не згасне у віках!
Велич їхньої Перемоги не згасне у віках!

Богдан СТРІХА


dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...