Наполеон із Зарічан » Сільське життя


» » Наполеон із Зарічан


Наполеон із Зарічан

30-10-2014, 19:51
Переглядів 2455
Коли мова йде про нинішнього Зарічанського голову Ткачука, то про нього говорять різне. Одні кажуть, що цей голова "не дружить з головою", інші кажуть, що він "з привітом", треті називають його просто - Бонапартом. Хто ж він насправді? Ткачук з'явився в полі зору громади району у 2010 році після виборів до місцевих рад. Кухар із закладу громадського харчування, що належав сумнозвісному пану Синьову (донедавна раднику міністра аграрної політики Присяжнюка, наближеної особи до Януковича - обидва зараз у бігах), несподівано посів місце в Зарічанській сільраді. Високого зросту, за відсутності шевелюри та з язиком-помелом, він своєю поведінкою відразу почав привертати до себе увагу. Його репліки, судження та вигуки на сесіях, нарадах чи семінарах були настільки примітивними і невдалими, настільки виявляли вкрай низький професіоналізм та нестриманість нового очільника зарічанської громади, що це викликало спочатку подив, а потім лише сміх у справжніх фахівців справи місцевого самоврядування. Відчувалося, що ця людина страждає бонапартизмом, причому ця риса з кожним роком все збільшувалася і набувала ознак хворобливості. Самозакоханість, самозвеличення, манія величі, постійне намагання нав'язати свою думку першому-ліпшому співрозмовнику разом з примітивним мисленням та банальними фразами, злопам'ятство, намагання "всунути носа у будь-яку щілину", навіть туди, де нічого не розуміє і не може розуміти через свої розумові здібності - ось основні риси характеру, які проявилися у цього пана на посаді сільського голови, яку до нього займали серйозні посадовці з високим авторитетом. Звичайно, підсумувати всі ці симптоми та дати їм належну оцінку може лише психіатр, а нам, сучасним та свідкам неадекватної поведінки місцевого Наполеона можна лише згадати деякі "віхи" його діяльності. За час роботи Ткачука у Зарічанах, у журналістів, яким довелося спілкуватися з ним, виникало враження, що маєш справу з настільки улесливою людиною, яка спочатку просто закидає представника преси такою купою компліментів, ніби обмазує медом (з негайним зустрічним бажанням негайно відмитися), а потім починає виспівувати собі такі дифірамби, що це нагадує захворюваність на манію величі - як мінімум. І, щоб закріпити самозвеличення, ще й бере гітару і починає щось витринькувати та щось виспівувати (якщо це можна назвати співом) прямо у приміщенні сільради. І ці концерти у будинку органу державної влади, органу місцевого самоврядування, у робочий час він проводить регулярно - як тільки щось "перемкне" у його голові. Іноді "заскок" буває масштабнішим, тоді Ткачук виходить з гітарою, чорною, як його душа, прямо на вулицю і надає концерти для всіх, хто проходить: дітей, що регочуть, дорослих, які посміхаються співчутливо чи крутять пальцем біля виска, а якщо немає глядачів, то може заспівати й деревяному стовпу, що стоїть перекошеним біля сільради. Проти "співу" та знущання над гітарою ніхто не проти - то справа особиста. Як кажуть, кожен казиться по-своєму. Тільки не потрібно свій "дар" артиста проявляти у робочий час та в службовому приміщенні. Бо це ж - держслужба, а не якийсь "ганделик", де можна будь-коли "збацати" "Мурку". Тут існують інші норми поведінки, яких і потрібно дотримуватися, чого, як бачимо, Ткачук не второпав навіть після чотирьох років висидки в кріслі сільського голови. Звичайно, якби менше "ляпав", а більше слухав досвічених колег та займався самоосвітою, то й поводив би себе більш адекватно до посади, але, знову ж таки, мабуть, психічний стан йому цього не дозволяє. І таке поняття, як етика держслужбовця, йому невідома. Манія величі стала астрономічно зростати у Ткачука після того, як він на шостому десятку років почав навчатися у одній з місцевих "бурс", щоб здобути, накінець-то, вищу освіту, без якої, скоріш за все, як психічно неврівноважена людина, постійно відчував комплекс невідповідності. Правда, вчитися почав заочно. Як у нас не навчаються, а здобувають дипломи на платній формі навчання та ще й заочно - всім відомо. Аби гроші вчасно платив, і можеш ні на сесії, ні навіть на екзамени не з'являтися. Про які там знання тут можна говорити? Ткачук при цьому, під час розмови, не забуває "тиснути" слівце про те, що він навчається у "виші", і надути при цьому поважно щоки. Ще й додати одну з кількох заучених для таких випадків фраз, на зразок: розумний знає, як вийти з важкої ситуації, а мудрий - як у неї не потрапити. При цьому, натяк робиться такий, що мова про мудрість стосується саме його. Що буде, як він отримає диплом, навіть важко уявити - мабуть, запросто буде затикати за пояс всіх професорів та докторів наук. Не будемо особливо роглядати службову діяльність Ткачука. Бо самозвеличення й тут присутнє постійно. Хто з ним не розмовляв, відзначає той факт, що все, що зроблено на кошти громади, він приписує собі: я виділив кошти на туалет у школі, я провів освітлення на вулиці, я поремонтував дороги тощо. Так само й рішення депутатів сільради видає за свої власні. Поки Ткачук демонструє свої артистичні дані, його зарічанську громаду та її територію супроводжують скандали. Так, чого вартий всеукраїнський розголос про встановлення на кладовищі гітлерівського Залізного хреста, чи вирубка лісу довкола села, чи махінації із земельними ділянками, чи з витрачанням бюджетних коштів, не говорячи вже про погіршення криміногенної ситуації у цьому приміському селі: як не вбивства, то наркоманія чи наркоторгівля тощо. Звичайно, наповненість бюджету Зарічанської сільради - одна з найкращих в районі. Але вона була такою й до Ткачука. А ділити кошти громади і приписувати це собі в заслугу - це, м'яко кажучи, нескромно. Але ж скромність і Ткачук - ці речі зовсім несумісні, про що вже сказано у даній публікації. Краще б він напрацював якісь свої, нові, джерела надходження до місцевої казни, тоді б і "надував щоки". Окремого розгляду потребують відносити зарічанського Наполеона-співуна із редакцією газети "Сільське життя". Лише він один з сільських голів району дозволяв собі час від часу телефонувати до редакції і повчати, що повинна публікувати газета і як писати. Особливо, коли це стосувалося його особистої діяльності. Доводилося періодично його "ставити на місце" і наші відносини поглиблювалися чи припинялися по мірі того, як у пана голови посилювалися чи згасали симптоми самозвеличення та злопам'ятства з несамовитим бажанням помсти за кожне "не так надруковане" слово в нашій газеті. Так само пропорційно цьому його психічному стану й посилювалися чи згасали бажання вирішити фінансові відносини з редакцією, але тут справа далі, знову ж таки слащавих, мов мед, обіцянок не просувалася. У червні поточного року, після сумнозвісного скандалу з встановленням гітлерівського Залізного хреста на кладовищі, коли відносини з Ткачуком знову були розірвані, представнику редакції вчергове довелося побувати у Зарічанах, де він й застав Ткачука за черговим посиленням певних симптомів, які проявлялися у його черговому "концерті" прямо на вулиці. Тоді ж він, знову ж таки, обсипавши лестощами журналіста, замовив цілу сторінку про життя зарічанської громади. Робота була зроблена. Але замість проплати від Ткачука редакції чула лише одні порожні обіцянки. А нещодавно він знову зателефонував і "відчитав" редакцію за те, що вона надрукувала повідомлення прокуратури про те, що посадовою особою у Зарічанах складено і внесено до офіційних документів завідомо неправдиві відомості щодо ремонту вулиць. У повідомленні прокуратури згадуються чотири місцеві ради району, але лише у Ткачука це викликало таку хворобливу реакцію. Більше того, він, під час телефонної розмови, влаштував ще один "концерт одного актора", надавши команду бухгалтеру не перераховувати кошти редакції за виконану роботу. Нічого, без цих коштів, якими Ткачук розпоряджається як своїми, редакція проживе. Ще й значно більше заробить на подібних публікаціях. Тим більше, що до виборів до місцевих рад вже обмаль часу і редакція розпочинає інформувати громадськість про діяльність зарічанського Наполеона з тих сторін, про які він дуже не хотів би говорити, тим більше, напередодні виборів. А 10 жовтня у селі Бистрі на відкритті нового клубу, де Крутій "вішав локшину" громаді, як "він запрацювався без заступників і як багато він зробив", у Ткачука знову щось "перемкнуло" в голові - приплентавши до гурту людей, де стояв головний редактор "Сільського життя", він … йому не подав руки. І це добре - бо не замастив своїми брудними "клешнями" руки поважної особи. Що ж, як говориться в одній рекламі, дехто "страждає мовчки", а от Ткачук вже не може себе стримувати і це вже ще один тривожний сигнал для психіатра. Тож, коли він виїжджає з Зарічан, повз облізлий біл-борд, з якого він до цих пір всіх вітає … з Новим роком, то йому на трасі варто не звертати нікуди, а їхати прямо - там знаходиться медична установа, де такі Наполеони збираються в окремій палаті і лікуються від бонапартизму. Наступного разу наші читачі дізнаються про те, як Ткачук ділив премії з громадської казни.
silske.org
Як загаджене село Зарічани за часи правління Ткачука, можна побачити на фотознімках, зроблених 10 жовтня 2014 року:
Те, що село загаджене сміттям, видно відразу за поворотом з траси біля в'їзного знаку та на автозупинці.
На в'їзді в село вісить облізлий банер, з якого Ткачук вітає ... з Новим роком. Поруч - повалений дерев'яний паркан.
Якщо їхати не по центральній вулиці, а по Північній, то можна побачити такі пейзажі. До речі, мешканці цієї вулиці скаржаться на проблему з вивозом сміття. Мабуть, тому його так багато і селі, і на околицях...
Не зрозуміло, чому коли в тій же Василівці, електричні стовпи висять на проводах, на польовій дорозі за кладовищем встановлено електролінію з двох сторін та ще й по два спарених стовпи поруч. А в кінці - ще й опори лежать без діла?
Видно, що будинок Зарічанської сільради в останні роки занепадав:
східці обвалюються, східці на запасному виході, як і відмостки, розтрощені, водостоки обірвані, територія заросла кропивою,
кругом сміття, повалені дерева, перед будинком перекошений дерев'яний стовп, у приміщеннях будівлі також багато недоліків, а у кімнаті урочистих подій - склад велосипедів та різного барахла...
У місцевій школі також було виявлено чимало недоліків, але, враховуючи те, що директрису відправлено на пенсію, то звернемо увагу лише на найнебезпечнішому для життя дітей: на перекошеному спортивному снаряді:
Чому повалені дорожні знаки біля школи та кладовища - знає лише Ткачук.
Ось так виглядає вулиця, де знаходиться стадіон. До речі, нещодавно збудований і відкритий з помпою стадіон зараз стоїть, заросший бур'яному, а футбольне поле таке кочковате, що там можна поломати ноги. Куди пішли зекономлені на обладнанні кошти - знає Ткачук. Мабуть, туди ж куди й гроші з ремонту вулиць.
А так виглядає огорожа та пам'ятник загиблим воїнам:
Багато недоліків і в Будинку культури. Це поки що все. Про "бурну" діяльність Ткачука у Зарічанах - вже згодом. І так буде аж до виборів до місцевих рад - поки зарічанці не оберуть своїм очільником більш достойну кандидатуру. dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...