28 жовтня - 70-річчя визволення України від фашистських загарбників » Сільське життя


» » 28 жовтня - 70-річчя визволення України від фашистських загарбників


28 жовтня - 70-річчя визволення України від фашистських загарбників

28-10-2014, 22:39
Переглядів 1330
Вічна слава героям! Вічна слава синам України! 70 років віддаляє нас від того дня, як Україна була звільнена від "фашистської чуми". 1225 днів і ночей топтав поганський чобіт українську землю, свистіли кулі, вибухали снаряди… Відлік великий. І хоч народжуються нові покоління, але не старіє, не зникає пам'ять про ті тривожні роки. Вона живе у спогадах сивого ветерана, згореної вдови, осиротілого сина чи дочки, у суворому постаменті як свідок грізних років і переможних боїв, голосно промовляє до нас з радіо- і телеефірів, зі сторінок історії. Великий народ - патріот свято береже пам'ять і надійно оберігає, як святиню, передаючи у спадщину поколінь. Живе незгасима пам'ять про наших земляків - березівчан, про воїнів, які визволяли село від фашизму, про підпільників, які зробили величезний внесок у Перемогу, в серцях учнів школи. Цього дня традиційно вшановують пам'ять воїнів, які загинули, захищаючи Україну, та населення, яке постраждало від фашистів. За підрахунками істориків, під час воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів радянських воїнів, понад два мільйони українців було вивезено на примусові роботи до Німеччини. Було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 млн. людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тис. промислових підприємств. Ми не маємо права забувати страшну правду війни. Жителі с. Березівка свого визволення дочекалися 31 грудня 1943 року. Тут йшов страшний бій. Танкісти 5-го гвардійського танкового корпусу, воїни 22-ї гвардійської танкової бригади боронили село від фашистів. Загинув, захищаючи село, 19-річний Олександр Бушуєв один з командирів, що служили у 5-му танковому корпусі, а разом з ним ще 30 воїнів. Ведучи слідопитську роботу ще у далекі 80-ті, учні школи віднайшли рідних загиблих, що покояться у братській могилі в центрі села. Не раз до школи надходили листи від родичів та однополчан визволителів. Сестра О. Бушуєва В. Галашкіна приїжджала поклонитися праху свого брата. 240 жителів Березівки билися на фронтах війни, 33 з них не дочекалися рідні. Тяжким горем їхня смерть відгукнулася в серці посивілої дочасу матері, молодої дружини та ще малого сина, якому потрібна батьківська порада. Мужніх 205 односельців, що були на фронтах війни, нагороджені орденами і медалями. Велика роль у перемозі над фашизмом належала партизанам, які підривали мости і склади з боєприпасами фашистів. Неподалік від Березівки знаходиться хутір Богданівка. Сьогодні там стоїть декілька покинутих будинків. Жителів нема. А на краю лісу - одним-одна могила. Тут похований командир партизанського загону Григорій Іванович Русначенко. Завдяки довгій пошуковій роботі рідних героя та слідопитів вдалося встановити ім'я партизана. Учні доглядають за його могилою. Щорічно в Березівській ЗОШ проводяться уроки пам'яті, виховні години із запрошенням ветеранів. Час плине, і стає сивочолих ветеранів, живих свідків жахливої війни 1941-1945 року, все менше. Немає серед нас вчителів-воїнів Михалевича С. Б., Карпельова І. Й., Дозовського А. Й. Кілька поколінь пам'ятає зворушливі зустрічі з ними, з яких дізнавалися, що Карпельов І. Й, вчитель математики, воював у складі 577-го гаубично-артилерійського полку, потім був переведений до 73-го полку, який захищав місто Калінінград. З 1943 року і до кінця війни він брав участь у війні у складі 1872-го зенітно-артилерійського полку і дійшов до Польщі. Ділився з учнями спогадами про події 1941-1945 рр. вчитель географії Михалевич С. Б. Він, працюючи в школі, очолив слідопитську роботу. Станіслав Борисович з початком війни пішов на фронт. "Потім потрапив до партизанського загону імені Чапаєва, що діяв на Житомирщині. Командиром партизанського загону був Лесніковський. Багато шкоди завдали партизани фашистам: вони з'являлись там, де їх ніхто не чекав - летіли під укіс німецькі ешелони, палали склади з пальним. Найбільш пам'ятним у бойовому житті був день зустрічі Радянської армії з партизанами, коли у листопаді 1943 року було вперше звільнено від фашистів Житомир. Жителі, як могли, допомагали партизанам. Згадується, як 17-річного пораненого партизана переховували під підлогою жителі с. Дениші. Вони доглядали за ним, а лікував місцевий фельдшер. Разом зі своєю матір'ю був у партизанському загоні і колишній вчитель німецької мови Дозовський А. Й. Частим гостем у школі є живий свідок жахливих подій, голова ветеранської організації, Нестерчук М. О. Він на собі відчув події, що відбувалися в селі, горе матері, що не дочекалася чоловіка, а він - батька. Важкі часи переживає нині Україна. Поганська нога руйнує наші кордони, нищить міста і села. В зоні АТО гинуть молоді воїни, і нині, як ніколи, ми повинні говорити про подвиги, про єдність, повагу один до одного. Не може згаснути пам'ять про загиблих, про героїзм солдатів і офіцерів як у 1941- 1945 роках , так і сьогодні. Хай іній сиплеться на чуб, На скронях - сивина, Лягають зморшки біля губ, Бо ж осінь - не весна. А пам'ятаєш грізний бій Літ сімдесят тому? Ти виграв з ворогом двобій, Ти виграв всю війну! А. Кобилинський, вчитель історії Березівської ЗОШ І - ІІІ ступенів Житомирського району Андрій Фисюк, учень 10 класу dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...