Подорож на Глибочок » Сільське життя


» » Подорож на Глибочок


Подорож на Глибочок

23-08-2014, 23:08
Переглядів 2806
11 серпня день видався напрочуд гарним і сонячним, коли поїздка на автомобілі дозволяє милуватися чудовим ландшафтом нашого краю. Але не лише це спонукало нас з депутатом облради Василем Стахом відправитися в подорож. Головною метою цієї поїздки було ознайомлення з життям місцевих громад.
ТЕТЕРІВКА
Село Тетерівка в останні роки перетворилося на один з найкращих населених пунктів нашого району. Особливо це видно в центрі, де розташовані будівлі сільради, будинку культури, бібліотеки, школи та церкви. У покращенні справ місцевої громади значна заслуга сільського голови Леоніда Мельника, якого, попри те,що він знаходиться у відпустці, ми застали на робочому місці. Голова розповів, що займається вирішенням нагальних питань: переводом котельні на альтернативні види палива, а також реконструкцією дитсадка, транспортним сполученням з обласним центром тощо. Обмінявшись з Леонідом Петровичем думками щодо останніх подій в районі, області та в Україні, ми подалися далі.
КОРЧАК
Корчацького сільського голову Віру Герасимчук ми застали в новому кабінеті … за читкою газети "Сільське життя". Завдяки її зусиллям тут також відбулися позитивні зміни.Один ремонт сільради чого вартий. Вдячні місцеві мешканці й за ремонт доріг на вулицях, по яким раніше без гумових чобіт пройти було неможливо. Зараз очільниця місцевої громади має намір відремонтувати приміщення бібліотеки, яке зараз в аварійному стані. Хочеться замінити й вікна у дошкільному навчальному закладі, що розміщується в школі - щоб дітям в холодну пору року було тепло. Тому Віра Михайлівна скористалася тим, що В.Стах є й помічником народного депутата В.Развадовського і передала йому письмове звернення з проханням допомоги у вирішенні даного питання. - А чого з цим проханням не звертаєтеся до свого депутата райради, - поцікавився я, маючи на увазі М.Степаненка, який обирався саме по Корчацькому виборчому округу. - Ой, мовчіть з цим депутатом, - відповіла голова, - він і коли був головою райради не дуже дбав про нас, а зараз й подавно… Запитав у співрозмовниці, чи припинився незаконний видобуток піску з території сільради, особливо з поля, що при дорозі за Корчаком? В.Герасимчук відповіла, що припинився. Заїхали ми й туди. Там вже не впізнаєш поля, що виділено під земельні паї для колишніх колгоспників. Скрізь котловани по три метри вглиб. Та й за деревами причаївся екскаватор та автомобіль. Тобто, ні революція, ні зміна влади та прокурорів поки що не стали на заваді сучасним "екологічним живодерам"…
ДЕНИШІ
У сонячну погоду це село, що причаїлося над Тетеревом, особливо привабливе. Відносно нові та осучаснені будинки при дорозі, річка поруч, а також багатоповерхівка наверху візуально додають цьому населеному пункту якогось особливого шарму. А однойменний санаторій, місця для зустрічей бардів та змагань альпіністів, Тригірське лісництво поруч й взагалі роблять його відомим на всю Україну. Є тут і хороша школа, директрису якої визнано кращою в області, й дивовижний Божий храм, переобладнаний … з котельні, й залишки маєтку Терещенка, й нове приміщення дитсадка, й будинок сільради, що покращився останнім часом тощо. Але є й зворотня сторона медалі. До неї відноситься аварійний стан нинішніх приміщень дитсадка та розбита вщенть дорога на Михайлівку, поруч з якою знаходиться й будинок місцевої влади. Про ситуацію у Денишівському дитсадку наша газета вже писала, а того дня, знову заїхавши туди, переконалися, що мало що змінилося. Дещо обнадійливою була зустріч з Денишівським сільським головою Валентиною Ільницькою, яка розповіла, що нове приміщення для дитсадка майже готове. Залишилося змонтувати мережу опалення та обладнати котельню. То ж, можливо, ще цього року в Денишах буде ще одне новосілля. А нове приміщення клубу на 150 місць, що зараз розміщується в одному будинку з сільрадою, вже експлуатується. Його показала сільський голова, додавши, на ремонт клубу було витрачено 312 тисяч гривень і роботи виконала будівельна фірма "Памір". Сфотографувавшись на згадку, ми поїхали далі. У Буках сільський голова на телефонний дзінок не відповідав, тому ми подалися до Високої Печі.
ВИСОКА ПІЧ
Про неї можна багато чого розповідати. Тут є й здобутки, й недоліки: й у селі, й у колишньому військовому містечку. З останніх подій можна назвати те, що шляховики нещодавно опустили водовідводну трубу на трасі, а тому це зняло проблему підтоплення частини села. У містечку завершується довгоочікуваний ремонт Будинку культури. Це можна назвати "дембельською роботою" колишнього сільського голови Тетяни Бондарчук, яка нещодавно вийшла на пенсію. То ж тепер обов'язки голови виконує секретар сільради Світлана Сугоняко. Вона й розповіла останні новини. З депутатом облради В.Стахом вони ще й обговорили питання виділення коштів з депутатського фонду. Після колективного фотознімку з працівниками Високопічської сільради, ми подалися на Глибочок - кінцевого пункту нашого маршруту.
ГЛИБОЧОК
Звернувши з дороги В.Піч-Троянів, ми виїхали на бруківку і помалу "дочапали" до села Крута. Село знамените тим, що минулої війни воно було спалене гітлерівцями. Зараз це закинутий населений пункт, який, по суті, вимирає. Тут багато малесеньких дерев'яних будиночків, яких у більш заможних селах називають "времянками". З об'єктів соцкультпобуту є лише магазин та фельдшерський пункт, який ми вже два роки у конкурсі "Будяк" визнаємо як найгірший медичний заклад району. І це при тому, що депутатом облради тут є колишній заступник міністра охорони здоров'я Толстанов, ліпший друг Кулика, чим все й сказано. Не можна сказати, що тут нічого не змінилося, бо дах все ж перекрито, хай і б/ушним шифером. А от подивитися, чи є якісь зміни всередині приміщення, не вдалося - ФП був зачиненим. Якраз до нас підійшла й мешканка Крутої похилого віку Яніна Мартинівна Колосівська. Вона зі сльозами на очах розповіла, що вона хворіє, але тиск поміряти немає кому, бо фельдшериці, яка має приїжджати з Глибочка вона вже рік не бачила. - Як же так, - здивувався Василь Стах, - ми ж минулого року від Віктора Развадовського вручили їй скутера, щоб покращити медичне обслуговування і для виїздів до хворих? З'ясувалося, що ніхто того скутера не бачив і де він - невідомо. До того ж дивує й те, що як це так, що місцеві жителі не бачать фельдшера, яка сама проживає у цьому ж невеличкому селі? Може на це відповість керівник медицини району, пенсіонер і любитель авіаперельотів за океан пан Литвинець, який настільки засидівся на цій посаді, що, здається, ніби вже й зрісся зі своїм кріслом і його вже незабаром доведеться витуряти з кабінета вилами разом з тим кріслом? Як би там не було, але, щоб виясняти ситуацію, довелося податися до Глибочанського ФАПу. Але й там двері були замкнені і висіло оголошення (дослівно): "Фельшер поїхав у Рай.лікарню, Таня у відпустці!!! 11.08.2014." Що ж, залишалося лише порадуватися за Таню і запитати у Литвинця, хто ж того дня опікувався охороною здоров'я двох сіл? І може хоча б пенсіонер Литвинець розповість підопічним "фельшерам", як правильно пишеться їхня посада? У Глибочанській сільраді голову не застали, тому про життя-буття місцевої громади розповіла секретар сільради Олена Неподобна. Нічого особливого. Тихе життя віддаленого села. Але цього разу село Глибочок відкрилося для мене з несподіваних ракурсів. Кілька разів був тут, але якось дальше сільради журналістська доля не заводила. А цього разу вона розширила мій світогляд. Для моєї сім'ї далекий Глибочок асоціюється з фермерами Хитричами, які завозять свою молочну продукцію до Житомира. Товар якісний, а тому завжди збирається велика черга, дехто навіть приїжджає заздалегідь. Тому хотілося на місці побачити, чим живуть глибочанські фермери. Секретар нам пояснила, що потрібно їхати так, щоб кладовище залишилося зліва. Але там три дороги і, перед тим, як потрапити до Хитричів, ми, заблукавши, ще й побачили спустошені ферми колишнього колгоспу (хоча, відверто кажучи, порівняно з іншими селами, вони ще збереглися у більш-менш пристойному вигляді) та побували на тракторному стані ПСП "Глибочанське", де зробили кілька знімків на пам'ять. До речі, Глибочок у мене завжди асоціювався з бруківською дорогою, але, як виявилося, там збереглися у пристойному стані вуличні дороги з асфальтовим покриттям - теж залишки величі колишнього сільгосппідприємства. На старих бетонних стовпах електроопор вулиці, що веде до ферм, з'явилися нові сучасні ліхтарі - це вже нинішні здобутки місцевої влади. На подвір'ї Хитричів та навколо нього стоїть сільськогосподарська техніка ще радянського випуску, яка працює й досі допомагає утримувати худобу та виробляти молочну продукцію. Видно, що ця сім'я живе роботою, сподівається на свої руки і щодня, з ранку до темна, без вихідних, виконує одвічну селянську роботу. Все, що вдається заробити, вкладається у розширення бази, ремонт техніки, придбання пального, оплату електроенергії тощо. У депутата В.Стаха зав'язалася з Хитричами розмова на найбільш болючу для них тему - про ціни на молоко. Нині вона складає 2 грн. 20 коп. за літр. Це - мізер. Співрозмовники казали, що хоча б підняти ціну до 4 грн., тоді б можна було говорити про нормальний розвиток і фермерства, і сільського виробника, і селянина. Та цього немає. У Києві за всі роки незалежності так і не зрозуміли, що Україна може відродитися лише за рахунок села, а тому й сприяти потрібно, в першу чергу, розвитку виробництва на селі, а не збагаченню нафтоперекупників чи олігархів від металургії та хімічної промисловості. Та й ситуація в країні така, що якщо так піде далі, то незабаром й закупівельної ціни у 4 гривні за літр молока буде замало. З такими темпами ми всі згодом знову станемо мільйонерами, як у першій половині 90-х років. Поки ж Хитричі роблять свою фермерську справу і сподіваються хоч на якусь підтримку місцевої влади. І, дійсно, чому вони не можуть отримати в оренду 60 гектарів із земель запасу сільради? Ще одним приємним сюрпризом того дня стали відвідини місцевої школи. Вона одного проекту, що й, наприклад, заклади освіти в Оліївці та Гадзинці, але за ухоженістю вона дасть фору й їм, й багатьом іншим навчальним закладам. Там не лише немає "порепаних" від фарби підлог, як, наприклад, у Гадзинці, а й у всьому відчувається затишок і жіноча турбота про місцевий "храм знань": і квіти навколо будівлі, і охайні кабінети, і добре оформлені стенди та вироби школярів, ніби перебувають під спільним наглядом дружньої сім'ї. Але більш детально про педагогічний колектив Глибочанської школи 1-2 ступенів та її директора Олену Сидорову, наша газета розповість в одному з подальших номерів. На цьому й завершилася наша поїздка з відвідинами місцевих громад нашого району, що розташовані на чуднівському напрямі. То ж, до нових зустрічей. Будьте з нами. Передплачуйте "Сільське життя" до 25 серпня і вже з вересня ми будемо разом!
Валерій ІВАНОВСЬКИЙ
-1.pdf [3.35 Mb] (cкачувань: 8) dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...