» » Рахувати ми теж вміємо... або За що жителі Зарічан можуть «порвати» житомирських чиновників


Рахувати ми теж вміємо... або За що жителі Зарічан можуть «порвати» житомирських чиновників

2-01-2016, 11:17
Переглядів 1295
22 грудня відбулася зустріч Житомирського міського голови Сергія Сухомлина з сільськими головами приміських сіл С.Сокальським (Глибочиця), О.Окочею (Левків), О.Шутом (Вереси), М.Скоком (Оліївка), Л.Кузовковою (Іванівка), В.Ткачуком (Зарічани), Ю.Матвійчуком (Станишівка), а також представниками громад Кам'янки та Тетерівки. У цьому зібранні взяв участь і головний редактор газети "Сільське життя" Валерій Івановський. Як з'ясувалося, очільники наближчих до обласного центру сільських громад були запрошені для обговорення нового генерального плану розвитку міста Житомира. Але перед цим С.Сухомлин запросив учасників наради до свого кабінету.
Почав він здалеку, запропонував випити чаю, а потім запитав, як сільські голови ставляться до ідеї приєднання до міста Житомира. Оліївський сільський голова Михайло Скок сказав конкретно: - Щодо приєднання приміських сіл до міста Житомира можу сказати, що таких адміністративних послуг, які зараз надаються у сільській раді, у місті наші жителі не отримуватимуть ще, мінімум два-три роки. Зараз будь-який мешканець, у будь-який час, не дивлячись прийомний це день чи ні, прийде до нас і отримає чи то довідку, чи іншу послугу, швидко і якісно. А сільське населення сьогодні - це переважно люди похилого віку. Як цій бабці буде зручно бігати по підрозділам міської ради по місту і вистоювати в чергах? Це стосується й багатьох інших аспектів. Тому коли постане питання про приєднання до міста, то досвід показує, що люди виступатимуть проти. Житомирський мер зауважив, що, як відомо, у державному бюджеті 2016 року, компенсації за безкоштовний проїзд пенсіонерів не передбачені, тому кошти будуть виділятися з міського бюджету і сільські пенсіонери не матимуть змоги їздити безкоштовно. На це Михайло Скок сказав, що бюджет Оліївської сільради дозволяє профінансувати й це питання, хоча люди похилого віку зараз рідко їздять до Житомира. Левківський сільський голова Олександр Окоча зазначив, що Левкову, враховуючи відстань до обласного центра навряд чи варто приєднуватися. Але пропозицію щодо села Клітчин, наприклад, можна розглянути. Потрібно напрацювати механізм, щоб від сусідства з приміськими селами не страждало й місто. Зокрема, як компенсувати місту витрати на проїзд пенсіонерів у місьокму транспорті, на навчання у школах, на відвідування дитсадків тощо. С.Сухомлин назвав з цього приводу кілька цифр: у школах Житомира з найближчих сіл навчається 1380 дітей, на навчання яких нібито міський бюджет витрачає 20 млн. гривень, 380 сільських дітей відвідують дитсадки міста, значна кількість селян обслуговується у медичних закладах Житомира. Тобто життя засвідчує, що багато жителів сіл вже інтегровані до обласного центру. І з цього приводу місто несе додаткові навантаження. Вересівський сільський голова Олександр Шут сказав, що у бюджеті їхньої сільради немає можливостей надання компенсацій місту, як це можуть дозволити собі сільради, що мають значні надходження від акцизних зборів. Він зазначив, що вже існує проблема з прийомом дітей до міських дитсадків, на що йому скаржаться громадяни. Глибочицький сільський голова Сергій Сокальський висловив думку, що з цих питань міська влада має розмовляти з кожною громадою окремо, якщо є бажання порозумітися. Мер Житомира з цим погодився і зазначив, що ми маємо спільно розглянути генеральний план розвитку міста Житомира, змін його меж за рахунок приміських сільрад, а тому така розмова з кожною громадою відбудеться. А під час даної зустрічі вже хотілося б почути ті, проблеми, які потрібно буде вирішувати. Він зазначив, що чимало земель, наприклад, Оліївської сільради настільки інтегровані до міста, що важко зрозуміти, де чия земля: Крошня, будівництво "Олвіти-буд", ринок "Східний" тощо. На це М.Скок сказав, що щодо цих земель вже приймалися рішення за часів головування у Житомирі пані Шелудченко, але питання так остаточно і не вирішено. Зарічанський сілський голова Володимир Ткачук сказав: - Зарічанці завжди з повагою ставляться до діяльності міської влади, але під час обговорення питання приєднання чи неприєднання до обласного центру, варто взяти до уваги ще й те, що ті сільради, про які йдеться мова, є основними наповнювачами бюджету Житомирського району. Так, лише Зарічани і лише податком на доходи фізичних осіб протягом року наповнили районний бюджет на 2 млн. гривень. То ж, що станеться з селами, які не такі заможні? Вони почнуть стрімко занепадати. І ще потрібно подивитися, чи захочуть люди їздити до Житомира по справах, які зараз вони вирішують у сільській раді, чи захочуть платити по міським тарифам за різні послуги, в тому числі за електроенергію. Тому я переконаний, що поки до об'єднання з Житомиром ми ще не дозріли. І коли я дивлюся на проект генерального плану розвитку міста Житомира, то у мене виникає запитання: хто і як його складав? Захистіть нас від нього! Складається враження, що той, хто його складав, ніколи не був у Зарічанах. Стосовно ж того, що місто несе збитки через наших дітей, які навчаються в школах та відвідують дитсадки, хочу зауважити, що житомиряни виїжджають на відпочинок саме на наші території, їздять по нашим дорогам, і добряче засмічують саме наші території. Тому не треба казати, що лише місто несе збитки від наших селян. Я вважаю, що у своїй діяльності ми всі повинні пам'ятати, що люди - це найдорожче, що є в цій державі й відповідно ставитися до їхніх вимог та потреб. Також прошу мати на увазі, що колись наше село називалося Псище. Тому ми не лише віддані своїй землі, а й "порвемо" всіх, хто на неї позариться… Тим більше, що у нас є свій генеральний план використання своїх земель. Міський голова сказав, що для подальшої співпраці він хотів би почути, що місцеві громади хочуть отримати від міста? Зупинився й на деяких планах. Зокрема, у Житомирі й надалі будуть створюватися ринки, на яких місця будуть розподілятися сільрадами, і де селяни, скажімо, до 12-ї години матимуть змогу продавати власну городину чи молочну продукцію, а затим вже їх займатимуть "перекупники". Розмову продовжив С.Сокальський, який зазначив, що знає про наміри міської влади запустити тролейбусний маршрут до аеропорта, але вважає за доречне подовжити його хоча б до колишнього готелю "Полісся" або до центра Глибочиці. У нього ж виникло питання, чи буде функціонувати аеропорт, про що останнім часом йде мова, бо вже ходять чутки, що приміщення аеропорта здаються в оренду. Сергій Сухомлин запевнив, що днями у нього були власник та директор аеропорта, які запевнили, що у першій половині січня вони завершать реєстрацію і "повітряна гавань" Житомира запрацює. Спочатку літаки літатимуть по Україні, а затим, після подовження злітної смуги - й за кордон. Іванівський сільський голова Лариса Кузовкова запитала, чи планується подовження тролейбусного маршруту до Іванівки, і чи буде облаштовано освітлення міжнародної траси, що перетинає село? На це мер Житомира сказав, що все це потрібно обговорювати: місто може витратити 5 чи 10 мільйонів гривень, але що воно отримає взамін? Сергій Іванович вважає, що потрібно заключати меморандум про наміри і починати взаємовигідні рухи назустріч. Він зазначив, що його не цікавлять землі приміських сіл, оскільки вільних земель там вже немає. Об'єднання його цікавить з точки зору залучення інвестицій під певні проекти. Станишівський сільський голова Юрій Матвійчук нагадав, що його сільрада ще у 60-70-ті роки минулого століття віддала свої землі під будівництво таких промислових гігантів як м'ясокомбінат, льонокомбінат, хімволокно, завод селікатних виробів, але взамін фактично не отримало, окрім проблем, що існують під час "відпочинку" житомирян на ставку біля села Слобода-Селець. Навіть з транспортним сполученням у цьому населеному пункті виникають проблеми. Так, зараз власник маршруту № 27 не хоче їздити цілий кілометр до кінцевої точки маршруту. Очільник станишівської громади висловив своє зауваження до проекту генерального плану міста, оскільки туди чомусь включено саму Станишівку та поле із земельними паями біля дороги, а куди подінуться інші землі сільради та село Бистрі - невідомо? Затим до розмови знову долучився С.Сокальський, який поінформував, що у селі Гадзинка є потреба збудувати громадський центр з функціями місцевого клубу та бібліотеки. Він запропонував зробити це у вигляді "міжмуніціпального співробітництва". О.Окоча у цьому плані запропонував міській владі залучати інвестиції у села, щоб розвантажувати обласний центр, створювати можливості для розвитку громад і переселення туди житомирян, особливо молодих. - У такій важливій справі, як налагодження співробітництва між міською владою та приміськими селами дуже важливо мати міцні гарантії з обох сторін, - наголосив головний редактор газети "Сільське життя" Валерій Івановський. - Бо для прикладу можна згадати 2010 рік, коли на сесію Левківської сільради приїхали Кулик та Дебой і запропонували надати можливість будівельній фірмі вибрати пісок в обмін на будівництво дитсадка у селі. В результаті пісок на суму 5,7 млн. гривень було вибрано, а дитсадок зараз сільрада капітально реконструює за власні кошти. Тому без твердих гарантій, особливо зі сторони міської влади, селяни не підтримають жоден проект. Враховуючи всі думки, висловлені на зустрічі Житомирський міський голова Сергій Сухомлин запропонував присутнім викласти письмово свої пропозиції щодо можливого співробітництва, щоб потім обговорити їх більш конкретно. Затим у конференц-залі міськради почалося обговорення проекту генерального плану розвитку міста Житомира за зміни його меж. Доповідала головний архітектор міста Євгенія Черкасова. Вона показувала на карті-схемі як має до Житомира відійти все село Станишівка, три сотні гектарів Глибочицької сільради, 87 га - Тетерівської громади, 42 га Вересівської , частина Оліївської. І всі ці пропозиції супроводжувалися критичними зауваженнями присутніх. Проте повністю представити проект генплану архітекторці так і не вдалося, оскільки, як тільки сільські голови дізналися, що те зібрання міська влада проводить нібито у статусі громадського обговорення проекту генплану, відразу заявили, що це незаконно, що це відверте шахрайство, і що громадське обговорення потрібно проводити у кожній сільській громаді окремо. А Олександр Шут заявив, що самостійно, без проведення місцевого референдуму, він у цьому напрямі нічого робити не збирається. На цьому й розійшлися. Хоча гіркий присмак залишився - як можна довіряти міській владі, коли вона з самого початку вводить партнерів в оману? х х х х х Якщо влада Житомира розпочинає ділити дітей, які навчаються у міських школах та відвідують дитсадки, на "своїх" і "чужих", то варто їй нагадати, що поки що ми живемо в одній державі і кожен батько має право обрати місце навчання своєї дитини, не залежно від місця проживання. І якщо керівництво міської ради, продовжуючи зазіхання на землі нашого району, почало застовувати "суху арифметику", то нам варто показати, що ми теж вивчали цей предмет у школі і порахувати, наприклад, скільки житомирян мають дачі, будинки, земельні ділянки на території Житомирського району і у що це обходиться районному та сільським бюджетам. Думаю, що цього аргумента вистачить, щоб переконати керівництво Житомирської міськради не використовувати "арифметику" у відстоюванні їхніх бізнесових інтересів. Якщо - ні, то можемо порахувати ще дещо. У будь-якому випадку рахунок буде не на користь міста. То ж, якщо керівництво міста Житомира хоче відстояти інтереси своєї громади, то з сільськими громадами потрібно розмовляти на засадах партнерства. Інакше - нічого не вийде, лише час буде згаяно. У тому числі й сільських голів - як на подібних засіданнях, де їх ще й вводять в оману. В.Івановський
dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...