З історії села Кодня

10-04-2018, 07:37
Переглядів 466
З історії села Кодня
Кодня - село, центр сільської Ради, розташоване на березі річки Коденки, за 25 км від обласного і районного центру та за 3 км від залізничної станції Кодня. Дворів - 997. Населення - 2844 чоловіка. Сільраді підпорядковане с. Закусилівка.

Вперше в історичних документах Кодня згадується 1301 року як містечко під назвою Коденград у складі Київського князівства. Близько 1362 року Кодня потрапила під владу литовських феодалів. Після Люблінської унії 1569 року вона відійшла до шляхетської Польщі. У цей час містечко було власністю магнатів Сапег. Крім соціально-економічного і релігійного гніту, коднянці потерпали від частих нападів татарів. Жителі містечка брали активну участь у боротьбі за визволення від польсько-шляхетського гніту. 1587 року селяни і козаки під проводом Л. Чернинського, розгромивши шляхетський загін, зруйнували панський маєток. Такі виступи відбувалися і в наступні роки. В кінці XVI ст. Кодня була в центрі багатьох історичних подій того часу, бо через неї проходив торговельний шлях з Києва на Поділля, який мав також і важливе стратегічне значення.

Жителі містечка брали участь у визвольній війні українського народу 1648-1654 р.р. За новим територіальним поділом, що виник після Зборівської угоди 1649 року, Кодня ввійшла до Київського полку.

Після Андрусівського перемир'я 1667 року Правобережна Україна залишилася під владою шляхетської Польщі. Магнати й шляхта за непокірність і свободолюбство жорстоко розправлялися з населенням, чинили грабежі, вбивства і насильства. 1664 року в Кодні і навколишніх селах польські жовніри чинили грабіжницькі напади.

Посилення соціально-економічного і національно-релігійного гніту знову піднімало народні маси на боротьбу. Селяни Кодні були активними учасниками народно-визвольного антифеодального повстання 1768 року. Саме тому вона стала місцем кривавої розправи над учасниками героїчної боротьби: було страчено 3 тис. чоловік. З люттю і ненавистю чинив криваву розправу над українським селянством Й. Стемпковський. Він наказав викопати величезні ями, над якими до колоди прив'язували повстанців і відрубували їм голови. Коднянська розправа не залякала знедолених селян. Повстанський рух тривав ще в 1769-1770 роках.

У 1793 році містечко в складі Правобережної України возз'єдналося з Росією. Невдовзі воно стає волосним центром Житомирського повіту Волинської губернії.
Зміни, що сталися в житті містечка Кодні, сприяли розвитку продуктивних сил. Поряд з сільським господарством, поступово розвивалося ремесло, поширювалися промисли. Зростало населення.

Коднянська лікарня, в якій працював один лікар, обслуговувала жителів 27 сіл. Вся освітня мережа в містечку складалася з народного училища, відкритого 1860 року.

Восени 1846 року Кодню відвідав Т. Г. Шевченко. Тут він записав кілька народних пісень, зробив малюнки гайдамацьких могил.

х х х х х

Віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз 22 червня 1941 року перервав соціалістичне будівництво країни. На мітингах коднянці заявляли, що не пошкодують сил і життя для захисту Вітчизни, соціалістичних завоювань.

8 липня 1941 року ворожі війська захопили Кодню. Почалися чорні дні гітлерівської окупації, дні катувань і насильств над мирним населенням. Німецько-фашистські загарбники пограбували і знищили МТС, зруйнували виробничу базу колгоспів, спалили багато адміністративних та житлових будинків.

Трудящі Кодні, як і інших міст і сіл, окупованих гітлерівцями, розгорнули боротьбу проти ненависного ворога. У березні 1942 року з ініціативи М. Г. Лозійчука створено підпільну групу з 8 чоловік, яка мала зв'язок з Житомирським підпіллям. Її члени розповсюджували зведення Радянського Інформбюро, проводили антифашистську агітацію серед населення, організовували диверсії на залізниці, зривали відправку до Німеччини молоді, продовольства, худоби.У вересні 1943 року підпільна група влилася в партизанський загін ім. Котовського.

31 грудня 1943 року 53-я гвардійська танкова бригада 1-го Українського фронту під час здійснення Житомирсько-Бердичівської операції визволила Кодню від німецько-фашистських загарбників.

448 жителів села билися з ворогом на фронтах Великої Вітчизняної війни, 173 з них загинули, 254 - нагороджені орденами й медалями. Свято шанують коднянці пам'ять тих, хто віддав своє життя в боротьбі з фашизмом. На двох братських могилах в селі встановлено пам'ятники.

Ще гриміла війна, а перед партійною організацією та сільською Радою Кодні постало завдання якнайшвидше відновити господарство, налагодити життя, організувати допомогу фронту. Насамперед треба було подбати про весняну посівну кампанію. Надзвичайний героїзм проявили трудящі, відбудовуючи зруйноване фашистами господарство. Майже всі чоловіки були на фронті, в селі залишилися лише жінки, старі та діти. Не вистачало техніки, робочих рук, тяглової сили, посівматеріалів. На початку 1944 року, спираючись на підтримку інших районів країни, коднянці відбудували МТС.

У цей важкий час жителі села подавали допомогу промисловим центрам країни. 1945 року майже 50 юнаків та дівчат поїхали на відбудову Донбасу.

Після трудового дня коднянці прибирали брухт з вулиць, ремонтували школу, лікарню, виробничі приміщення установ. Поступово заліковувалися рани, завдані війною. 1945 року 450 дітей знову сіли за шкільні парти. Почала працювати вечірня школа для працюючої молоді, яку відвідувало 19 чоловік. Для дітей, батьки яких загинули в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, коднянці створили фонд всеобучу в сумі 1858 крб. На ці кошти купували одяг, взуття, підручники. Для дітей-сиріт було відкрито інтернат. Водночас коднянці одержували допомогу від держави і народів-братів машинами, зерном, худобою, будівельними матеріалами тощо.

З кожним роком міцніли і розвивалися колгоспи Кодні. На кінець відбудовного періоду середня врожайність зернових в артілі ім. Петровського досягла 10,3 цнт з га, в два з половиною рази більше, ніж у 1945 році. Неподільні фонди колгоспу становили 133 612 крб. 1951 року господарство було учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві.

У січні 1958 року колгоспи ім. Петровського та ім. Чапаева об'єдналися в одне господарство "Україна". Це позитивно позначилося на дальшому розвиткові колгоспного господарства.

Через рік тракторна бригада О. М. Коваля звернулась до всіх механізаторів області із закликом запровадити комплексну механізацію на обробітку просапних культур. Цей заклик підхопили механізатори багатьох інших колгоспів області. Запроваджуючи комплексну механізацію на обробітку просапних культур, коднянські механізатори набагато підвищили продуктивність праці і знизили собівартість продукції. Тут було організовано районну школу передового досвіду, в якій навчалося близько 500 чоловік.

Роки семирічки пройшли в напруженій праці, спрямованій на успішне виконання завдань, поставлених партією і урядом перед трудівниками ланів. З'явились нові приміщення ферм, тракторних станів, значно збільшилася кількість машин, збагатилися неподільні фонди.

х х х х х

У 1973 році колгосп "Україна" - велике багатогалузеве господарство. Загальна площа землі, яка за ним закріплена, становить 4971га, у т. ч. 3449 га орної. В ньому розвинуте м'ясо-молочне тваринництво і птахівництво. П'ять тваринницьких ферм налічують 2200 голів худоби, з них 900 корів. На полях колгоспу працюють 34 трактори, 19 комбайнів різних марок, 30 автомашин.

1972 року врожайність зернових досягла 26,5 цнт з га, цукрових буряків - 284,9 цнт, картоплі - 132,5 цнт. Надій молока на кожну фуражну корову становить 2450 кг. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено 74,7 цнт м'яса. Здано державі понад 200 тис. штук яєць.

Багато сил та енергії питанням господарського і культурного будівництва, поліпшенню побутового обслуговування населення та благоустрою віддає сільська Рада депутатів трудящих, при якій в 7 постійно діючих комісіях працюють 32 депутати.

Невпізнанно змінився за останні роки зовнішній вигляд Кодні. Замість дерев'яних хат під солом'яною стріхою виросли нові цегляні будинки під шифером, черепицею, залізом, оздоблені сучасними орнаментами з різноколірної цегли. Будівлі потопають у вишневих та яблуневих садках і квітниках. Село повністю електрифіковане і радіофіковане.

До послуг коднянців комбінат побутового обслуговування, сільський універмаг, продуктовий та книжковий магазини, магазин господарчих товарів, їдальня, відділення зв'язку.

Неухильно зростає добробут трудящих. У 1972 році в особистому користуванні населення було 308 телевізорів, 497 пральних машин, 127 мотоциклів, 15 легкових автомашин.

Жителі Кодні забезпечені висококваліфікованою медичною допомогою. В лікарні на 50 ліжок, пологовому відділенні, аптеці працюють понад 20 медичних працівників.

У двох дитячих садках та двох сезонних яслах виховуються 125 малят. Профспілкова організація та правління колгоспу "Україна" велику увагу приділяють оздоровленню трудящих. Так, лише 1972 року 15 колгоспників побувало в будинках відпочинку та санаторіях.

Великих успіхів добилися коднянці в розвитку народної освіти. В селі працюють восьмирічна і середня школи, в яких 38 учителів навчають понад 570 учнів. При середній школі відкрито районну заочну школу для працюючої молоді. За роки Радянської влади вийшли з села 204 фахівці з вищою та середньою спеціальною освітою, в т. ч. 90 вчителів, 42 медпрацівники, 37 агрономів та зоотехніків, 18 інженерів, 17 офіцерів, а також доктор геологічних наук, професор В. Я. Дідківський, генерали С. О. Федоренко та К. А. Чудновець. Майже 50 років життя віддала рідній школі Н. П. Козел, яка за бездоганну багаторічну педагогічну діяльність удостоєна високої урядової нагороди - ордена Леніна.

Значне місце в культурному житті села належить будинку культури із залом на 450 місць, який побудований на гроші колгоспу "Україна" до 50-річчя Радянської влади. Тут працюють хоровий, драматичний, музичний, танцювальний гуртки та гурток художнього слова. В кінозалі систематично демонструються широкоекранні кінофільми, виступають артисти з Києва, Житомира та інших міст.

У Кодні є дві бібліотеки з фондом 22 тис. книжок. Перед будинком культури споруджено пам'ятник В. І. Леніну. Для тих, хто любить відпочивати на лоні природи, у 1963-1967 рр. на площі 5 га закладено парк.

При будинку культури створений сільський краєзнавчий музей, значну допомогу в. організації якого подали сільські відділення товариств "Знання" (налічує 20 чоловік) та охорони пам'ятників історії та культури (об'єднує 253 чоловіка).

За роки Радянської влади змінилися побут і звичаї населення. Стають традиційними новорічні щедрівки, обжинки, свято врожаю, урочиста реєстрація шлюбу, вшанування ветеранів праці, проводи до армії. 28 червня 1968 року був відкритий пам'ятник героям Коліївщини.

Трудящі Кодні разом з усім радянським народом ведуть активну боротьбу за дострокове виконання дев'ятого п'ятирічного плану.


З історії села Кодня
З історії села Кодня
З історії села Кодня
З історії села Кодня
З історії села Кодня
З історії села Кодня
З історії села Кодня
З історії села Кодня
dle
Рейтинг:
Новости Radtram:
Loading...